Футбол. Мацей Налєпа: “Димінський мене не відпустив в іншу команду”

|

Після того, як Андрій Тлумак перед початком другого кола чемпіонату підписав попередній контракт із харківським “Металістом”, пост номер один у складі “зелено-білих” зайняв легіонер Мацей Налєпа.

Польський футболіст, який після трирічної перерви знову повернувся у ворота “Карпат”, від матчу до матчу все надійніше діє у воротах, а його команда поволі набирає обертів.

Нещодавно Налєпа підписав новий довгостроковий контракт із львівським клубом. А перед поверненням до “Карпат”, Мацей добряче „помандрував” різними клубами у пошуках спортивного щастя, однак знову відчути смак справжніх футбольних баталій голкіпер зміг лише у Львові. У команді, де, фактично, й сформувався футболіст Налєпа.

В останньому поєдинку чемпіонату “Карпати” на виїзді переграли “Ворсклу” з рахунком 2:1. З питання про перемогу і розпочав розмову з Мацеєм Налєпою кореспондент “Ратуші”:

— Після успіху у грі з полтавчанами головний тренер Олександр Іщенко, мабуть, щиро хвалив гравців?

— Справді, ми здобули гарний результат. У першому таймі відіграли добре, забили гол, мали ще моменти відзначитися. У захисті не робили таких грубих помилок, як у грі з донецьким “Металургом”. На початку другого тайму, щоправда, провалилися в обороні, і полтавчани зрівняли рахунок. Добре, що потім зуміли забити другого гола і привезти з Полтави три очки. Та Олександр Іщенко після матчу не хвалив. Будемо аналізувати гру, буде й конкретна розмова.

— Як думаєш, за рахунок чого у цьому чемпіонаті “Карпати” здобувають багато перемог на виїзді?

— Все просто: команди, які приїжджають у Львів грати, потужно обороняються. 7 — 8 гравців стоять у захисті. Тому нам важко провести багато голів удома. А коли ми виступаємо на виїзді, то граємо на контратаках, і нам легше забивати. Тим паче, що у нас є гравці, які люблять грати на контратаках, — швидкий Ковєль, технічний Батіста…

— Після трирічної перерви ти знову захищаєш “зелено-білі” кольори у вищій лізі. Що змінилося за цей час у команді і в елітному дивізіоні?

— Зараз у команді залишилися молоді футболісти, які грали успішно в першій лізі і самі здобули право виступати в “еліті”. Почесний президент Петро Димінський нікого не купував, окрім форварда Ковєля. А три роки тому були більш досвідчені гравці — Мізін, Хома. Президент поставив на своїх вихованців і, я думаю, він не помиляється. Ми граємо добре і додаємо у кожному компоненті гри.

Рівень вищої ліги не змінився. Одне помітно, команди стали більш рівними. “Шахтар” і “Динамо” й надалі залишаються найкращими командами у чемпіонаті. Але їх перевага тепер не така відчутна. З флагманами можна грати внічию, навіть перемагати. Вони вже не ви­грають кожну гру, як раніше, з різницею щонайменше у 2 м’ячі. Додали слабкі команди, а не лідери.

— Із тих “Карпат” хтось залишився?

— Захисник Микола Іщенко. Він тоді був молодий, 18 — 19 років, лише починав. Більше нікого не пам’ятаю.

— Чув, що ти хотів покинути гру мільйонів. Хто б тепер захищав ворота у Львові?

— Так, у мене був важкий період у кар’єрі після вояжу у латвійську “Венту”. Там нічого не вийшло, я залишився без грошей, без гри і, навіть, без тренувань. Коли приїхав сюди, у Львів, то не грав, бо був ліміт на легіонерів у першій лізі у кількості трьох гравців. У старті виходили Сучков, Батіста і Годвін. Отож, три місяці не грав і нормально не тренувався. Я серйозно думав зав’язати з футболом і піти на якусь іншу роботу. Дуже тоді хвилювався і переживав. Тепер знаю, що правильно вчинив, що не повісив буци на цвях. Адже футбол — все моє життя, те, що я вмію найкраще робити. Отримую задоволення від гри, ще й гроші платять.

— Керівники “Венти” багато тобі заборгували. Борги виплачують?

— Ні, там команда розпалася. Всі пороз’їжджалися, президента не можна знайти, він десь за кордоном. Шансів повернути ці кошти немає. Немає навіть до кого звернутися. Клуб розчинився у повітрі (Сміється)

— Тебе сватали до французького “Ренну”?

— Ні, я міг перейти в інший французький клуб — “Осер”. Там грав наш польський знаменитий нападник Анджей Шармах. Він не один сезон був найкращим бомбардиром, і його дуже поважають. Я тоді їздив у лави збірної Польщі. Анджей показав мої ігри власникам “Осеру”, і мені запропонували поїхати спробувати сили у цій команді. Я відповів, що потрібно звертатися до клубу, сам таких питань не можу вирішувати. Але у Львові був потрібен воротар і Димінський мене не відпустив в іншу команду.

— До речі про збірну. Як думаєш, тренери збірної Польщі спосте­рігають за твоєю грою?

— Чесно — не знаю. Зараз у збірній Польщі дуже стабільний склад, це стосується і воротарів. Я навіть не думаю, що хтось за мною спостерігає. Тренує команду голландець Лео Беенхаккер. Перший воротар — Артур Боруц, він у шотландському “Селтіку” стоїть. Є ще хороший голкіпер із “Манчестер Юнайтед”, який, щоправда, там рідко грає. А є ще й Ковалевські зі “Спартака”. Не скажу, що вони значно сильніші, ніж Налєпа, але в мене був цей кризовий період, коли я не грав, і про мене забули. Своєю грою я спробую зробити так, аби повернутися у збірну.

— Мабуть, поляки вже бачать свою команду на Євро-2008?

— У групі А шанси рівні. Якщо Польща має перевагу у 5 очок над другою командою у відбірковій групі, то це ще нічого не означає. Ще є багато важких ігор, наприклад із Португалією і Бельгією. Основне — обов’язково обігрувати слабших суперників і набирати очки. З сильними “чіплятися” за бодай один пункт, і тоді поїдемо на Євро.

— Яке підсумкове місце “Карпат” особисто тебе влаштує після закінчення чемпіонату України?

— Було б добре фінішувати в зоні єврокубків, з першого по четверте місце. Цього прагнуть всі команди і хочуть грати в Європі. Мене б місце у Кубку УЄФА задовольнило. Ми трохи невдало почали чемпіонат цього року, потім була хвороба гравців, яка позначилася на нашій грі. Тепер з кожною грою ми додаємо, і, переконаний, гратимемо краще і забиватимемо багато голів.

— Інфекція тебе теж “зачепила”?

— Я перехворів грипом. Після гри з луганською “Зорею” я сам попросив нашого лікаря, щоб дав мені антибіотики і тому легше переніс епідемію, ніж решта гравців.

Читав, що грипу у гравців “Карпат” не було. Що ми, нібито, боялися грати проти харківського “Металіста”. Я вам скажу, що там нікого боятися. Тим паче, що матч мав проходити на нашому полі. Ми просто хотіли, щоб гра відбувалася за рівних шансів обох суперників, щоб наші основні гравці грали. Такі випадки рідко бувають у футболі, але це трапилося з нами, і те, що нам присудили технічну поразку, неправильно.

— Розкажи про себе, сім’ю.

— Нещодавно до мене приїхали жінка й син, і свій вільний час проводжу з ними. Хоча його не так багато, у нас часто бувають дворазові тренування, ми з ранку до вечора сидимо на клубній базі. З сім’єю вихідними гуляємо в центрі, їздимо на дитячі майданчики, ходимо у магазини. Дружина приїжджає на місяць до мене, у Львів, потім їде додому, у Польщу. Щодо хобі, то мені дуже подобається спорт: люблю пограти у баскетбол, великий теніс. Найбільше вільного часу проводжу зі своїм коханим синочком.

— Ти довго мешкаєш у нашій державі. Налєпа вже українізувався?

— Мову вашу вивчив дуже швидко, вона схожа на польську. А російську вивчав у школі, тож проблем із цим не мав. Мені дуже смакують українські страви, особливо, борщ. Хоча від українських страв швидко набираю вагу, а мені цього не потрібно, тому обмежую себе. У Польщі готують зовсім інший борщ, рідину без капусти і картоплі. Ваш борщ кращий!

Розмовляв Ярослав БІЛЯЧ, «Ратуша»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...