Кандидатські резони

|

Нарешті міська ТВК перестала тримати львів ’ян в напрузі і оголосила останній варіант переліку кандидатів на вибори міського голови. Всього їх 19, – цифра зовсім не дитяча. Звісно, що більшість з них приречені на поразку. То навіщо ж дратувати львів’ян своїм існуванням і засмічувати їхню пам’ять агітматеріалами, біографіями, передвиборними програмками та іншими відомостями про свою персону?

Очевидно, що кожен з кандидатів своєю участю у виборах переслідує якусь певну мету. Ми спробуємо погрупувати наших кандидатів і визначити основні причини, через які вони роблять на перший погляд безглуздий крок – балотуються в мери.

До групи №1 можна віднести тих, хто справді має бодай якийсь шанс на перемогу: Василь Куйбіда, Олекса Гудима, Петро Писарчук, Богдан Федоришин та Андрій Садовий. Різні ЗМІ у своїх аналізах називають саме цих політичних персонажів основними конкурентами. Найсерйознішими вважають їх і різноманітні рейтинги, які походять з різних джерел, але все ж лідери у них одинакові.

Зрозуміло, чому ці люди балотуються, – вони мають якусь підтримку в народу, вони відомі у Львові політики чи господарі і кожен з них має реальний шанс. Ба, більше, кожен з них викидає на передвиборчу агітацію ледь не всі кошти, свої і чужі, і переконаний у своїй нездоланності, геніальності і конечній потребі львів’ян мати такого керівника.

Групу №1 можна умовно доділити ще й на дві підгрупи: А та Б. До підгрупи №1А входять Андрій Садовий та Василь Куйбіда. Ці кандидати є найпрохіднішими, принаймні якщо вірити загальнонародними настроям, які склалися внаслідок посиленого піарення цих двох осіб, як найреальніших претендентів. За останні місяці ми бачили чимало рейтингів, які також свідчили про лідерство саме цих політиків, проте ніхто не може дати гарантії, що вони є правдивими. Саме через це ми утворили ще й групу №1Б, до якої віднесли Гудиму, Писарчука та Федоришина. Вони мають достатньо коштів, щоб за наступний місяць провести серйозну агітацію і відвоювати голоси від основних кандидатів. Це абсолютно реально, адже агітація Садового та Куйбіди радше зосереджена на поборюванні один одного. Тим самим вони понижують свої рейтинги зокрема і дають шанси на прохід сусідам по рейтинговій таблиці. Отже група №1Б – серйозний десант, а кожен із згаданих нами кандидатів, яких ми долучили до неї, може за певних обставин скласти серйозну конкуренцію групі лідерів.

Далі класифікувати кандидатів важко і одночасно легко, бо всі вони мають мало шансів на перемогу. Це добре розуміємо ми і, мабуть, вони також. Тож заради чого? До групи №2 відносимо людей, які прийшли посвітити своїм обличчям, аби попіарити себе особисто чи політичну силу, яку вони представляють. Звісно, що до мерського крісла вони потрапити не мають шансів, та й не ставлять цього собі за мету. Окрім цього, в час політичної глобалізації, коли партії об ’єднуються в мегаблоки, так хочеться, щоб люди згадали про кожну з них зокрема. Отже, в наступній групі розмістилися Мирон Колодко, яко представник і піарщик Партії Зелених, колишній чільник ЛОО УРП „Собор” Ростислав Новоженець, нині діючийзаступник мера Володимир Янів та Остап Одушкін, яко доктор політологічних наук. Також сюди можна Влада Якушева – журналіста “Аргумент Газети”.

Львівські „зелені”, незважаючи на свою давність і доволі серйозну присутність в регіоні, не мають обличчя, яке могло б виступати на телеекранах і радіо і говорила про нагальні проблеми сучасної екології. На їхню думку таким оратором може стати Мирон Колодко, якого, довго не думаючи, відразу ж переманили з Соцпартії України. Пан Колодко вже встиг попіарити свою нову політичну пасію: скликав прес-конференцію, врятував пару лебедів і пообклеював авта депутатів, припаркованих на площі Ринок, повідомленнями, що це пішохідна зона. Отже, робота пішла, а львів ’яни знають про діяльність такої партії, як Партія Зелених.

Резони пана Новоженця складніші і не зовсім легко пояснюються звичайною логікою (що зрештою, для всіх, хто хоч раз стикався з цим політиком, не є надто дивним). Можна, звичайно, припустити, що Новоженець має на меті попіарити рідну УРП „Собор”, яка останнім часом львів’янам відома через ряд скандалів і отримала не надто позитивний імідж. Спершу „Собор” сварився з іншим „Собором” який намагався ніби дискредитувати перший „Собор” своєю появою, хоч був зареєстрований набагато раніше за нього. Але виглядає на те, що екс-керівник ЛОО УРП „Собор” Ростислав Новоженець сьогодні не пов’язує свою політичне майбуття з цією конфліктною силою. Тож борня за мерське крісло швидше виглядає на спробу просто попіарити себе, улюбленого, нагадавши львів’янам про власне існування. Хай злі язики стверджують, що пан Новоженець почуває себе в очолюваному ним Яворівському районі, як риба у воді, масштаби Яворівщини відверто не відповідають амбіціям кандидата.

Незважаючи на маловідомість Остапа Одушкіна, сьогодні йому роблять чимало компліментів. Не витрачаючи жодної копійки на піар, пан Остап самотужки розсилає по журналістах свої програму та біографію. Розсилає доволі натхненно і часто, що змушує декого поступитися принципом і надрукувати програму пана Одушкіна. Якщо він десь бачить журналістів, то підбігає до них і роздає свої візитки, мовляв, для будь-якого політологічного коментаря. На візитках Одушкіна золотими літерами виведено, що він є доктором політологічних наук. Коротше, навіть якщо тільки звернути увагу на те, скільки ми щойно витратили на нього місця, то напрошується висновок, що пан Одушкін часу не гає і вже за кілька днів встиг стати доволі відомим серед інших кандидатів. Мабуть саме надокучливістю вирішив прославитись і інший молодий кандидат – Влад Якушев.

Що хоче від мерської кампанії заступник Буняка і відповідно Сірика Володимир Янів, збагнути теж непросто. Якщо посвітитись перед львів’янами, аби підняти свою популярність в їх очах, і відповідно свій рейтинг у виконавчих колах у переддень майбутніх кадрових змін, то повна відсутність піар-кампанії кандидата нічого подібного і близько не передбачає. Ми навіть спробували віднести кандидата Яніва до групи №4, де в гордій самотності перебуває ще один заступник Любомира Буняка пан Лозинський, але після певних роздумів залишили Яніва у другому кошику.

Група №3 – кандидати технічні. Боїмось помилитися, але здається, що серед нинішніх кандидатів технічними є Микола Порайко та Світлана Куспись. Ці люди дуже вигідні Василеві Куйбіді, адже відверто негативно ставляться до Андрія Садового, про що при нагоді привселюдно декларують. Порайко взагалі є страшним сном Садового, адже є його колишнім партнером і знає про нього такі речі, про які не знає навіть його дружина. Щодо Куспись, то окрім третьої групи, її можна віднести і до другої, адже за останній час вона стала відома загалу, як адвокат, який має свою контору на площі Ринок, біля крапки, де продають київські перепічки.

Решта із зареєстрованих кандидатів теж можуть нести технічний характер, проте ми боїмося помилитися у своїх здогадах. Слід сказати, що пан Куйбіда мав мати ще двох технарів – Андрія Степановича Садового та Олександра Сендегу. Проте Садового, на жаль, не зареєстрували, а з Сендегою у Куйбіди таки не склалося. Чи то пан Василь налякався, побачивши попередні рейтинги, згідно яких пан Сендега мав деякі шанси обіграти того, від кого мав йти „техніком”. Чи пан Олександр вирішив, що для екс-губернатора принизливо бути простим „техніком”. Зрештою для виборів Львова і цієї кількості „технічних” кандидатів забагато.

Група №4 – Василь Лозинський. Єдиний і неповторний. Чого попхався в мери цей колись поважний чиновник мерії, не знає жодна людина. Легше кажучи, людською логікою цього кроку найближчого друга Любомира Буняка не зрозумієш. Цікаво, що зовсім нещодавно Лозинський якось прохопився, що посада міського голови небезпечна для життя, і жодна людина при здоровому глузді претендувати на неї не буде. Одним словом, щось у пана Василя за цей час змінилося чи то з поглядами, чи з глуздом чи з планами на подальше життя.

Група №5 – остання із вигаданих нами груп. Цю групу охарактеризувати надзвичайно важко, адже люди, які до неї входять навіть не маловідомі, а просто неіснуючі в інформаційному просторі львів`ян. Принаймні поки що. Отож входять до цієї групи Михайло Горний, Ігор Косар, Юрій Локатир, Мирон Нагірний, Василь Павлечко, Євген Устянич. Їхня поява на іподромі передвиборчого Львова може бути спровокована двома чинниками. По-перше, не виключено, що ці люди подали документи, щоб повимахуватись перед сусідами, або просто знічев`я. Згідно з іншою теорією, вони є технічними кандидатами, мета яких поки що не відома, але може стати відомою у майбутньому.

Наголошуємо, що наша класифікація може не збігатися із думками багатьох і навіть з істиною, проте саме так виглядає передвиборча обстановка на наш суб ’єктивний погляд.

Семен СКРИТНИЙ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.