Початок кінця Садового

|

Подія, про яку тривалий час говорили не лише “більшовики” (адже членів НСНУ в блоці партій “Наша Україна” завжди було більше) нарешті звершилася! Після численних закликів губернатора Львівщини Петра Олійника, які часом нагадували шаманські танці, голосувати за Андрія Садового, міська конференція блоку нарешті затвердила кандидата на посаду міського голови. І став ним… екс-мер Василь Степанович Куйбіда.

Як писали незабутні Ільф і Петров, “таких ударів Остап не зазнавав давно”! Так і хочеться гукнути класичне: ”Ну, що, Андрію, помогли тобі твої ляхи?!” Це рішення стало гучним ляпасом і для Петра Олійника, якого “Ратуша” вже якось попереджала, що на серйозних перегонах треба ставити на конячку, яка прийде першою, а не на шкапу, чия єдина заслуга в тому, що вона походить із конюшні твого покровителя. У цій ситуації знаний політик пан Олійник вчинив, принаймні, дивно, якщо не підібрати якось більш влучного епітету. Він заявив: “Проведений аналіз результатів таємного голосування вказує на непрозорість під час голосування за узгодженого кандидата на посаду міського голови та вказує на підкилимний характер домовленостей окремих представників політичних сил.

У середовищі Львівської обласної організації „Народний Союз Наша Україна” здивовані формою і процедурою голосування, за якою фактично поставлено під сумнів результати тривалих переговорів і погодження кандидатури на посаду міського голови на рівні політради як вищого політичного органу Блоку „Наша Україна” на теренах області. Нагадаю, міській конференції передували непрості перемовини. Їх результатом стала підтримка кандидатури Андрія Садового”…

Пан губернатор був страшенно здивований, як це, мовляв, на рівні міста аж 103 делегати могли проголосувати за кандидатуру Василя Куйбіди, коли старші товариші по партії не те, що радили, а напряму вказували: “Цей – наш! З цим ми “домовимося”, а той – із іншого стада!” Аби якось аргументувати свою сміховинну і заагкажовану позицію, обласний чільник помаранчевих надій електорату не забув вказати у своїй заяві, що Куйбіда йде ще й до Верховної Ради в прохідній частині. “Слід зазначити, що Василь Куйбіда – №17 у списку до Верховної Ради від Виборчого блоку „Наша Україна” та впродовж. двох канденцій був міським головою Львова”, – інформував громадськість Петро Олійник, сам не відчуваючи, наскільки ці аргументи жалюгідні. Мовляв, дивіться, людоньки – “їхній” і у Верховну Раду йде і мером уже двічі був, а “наше” біднятко з мегафоном, і “бомжів” годував, і каналізацію вичерпував, а в результаті – (викреслено цензурою)?!

“Тому я окремо звернуся до президії обласної організації „Народного Союзу Наша Україна” з проханням ще раз засвідчити своє рішення щодо кандидата на посаду міського голови Львова”, – завершив своє послання мирянам лідер обласного НСНУ. І тут же отримав ще один удар від свого товариша по партії Олега Мандюка: “Розповсюджена заява – лише особиста думка Петра Михайловича, на яку він має повне право. Переголосування щодо єдиного кандидата на міського голову Львова від Блоку Ющенка „Наша Україна” є неможливим”. Дивуватися позиції міського лідера НСНУ не варто, адже ще на вже згаданій конференції обличчя пана Мандюка випромінювало лише позитивні емоції. Спочатку він під сміх присутніх радив проводити закрите голосування у дві скриньки: хто за Садового – в одну, хто за Куйбіду – в іншу. Після голосування власник “Віденської кав’ярні” радив переможцеві накрити фуршет для присутніх саме у “віденці”. Скидалося на те, що результат голосування він передбачав, принаймні, він не був для нього несподіванкою.

Проте повною несподіванкою такий вислід став для творця “Самопомочі” Андрія Садового. Як?! Вчасно перескочив із УНП в НСНУ, мільйони витратив на виборчу кампанію, підпряг польських політтехнологів, зв’язки в Києві, записав до себе в апостоли самого львівського губернатора, набрав кредитів, давав поради тим, хто їх навіть не просив, посміхався людям, при спогляданні облич яких хотілось довго і невтішно ридати – і повне фіаско?!!! А тут ще екс-мер в екзилі Любомир Буняк лізе зі своїми традиційно незрозумілими коментарями. “На жаль, практика показала, що нині львів’яни не хочуть мати достойного та дієвого міського голову, а заслуговують на негідника та нікчему. Я радий, що на міського голову Львова вирішив балотуватися Василь Лозинський”, – заявив екс-міський голова Львова Любомир Буняк „Гал-інфо”, не надто вдумуючись, як одне речення можна за бажання вміло зв’язати з іншим.

“Таким містом, як Львів, не може керувати “пацан”, тому я з радістю зустрів звістку про обрання Василя Куйбіди кандидатом на міського голову Львова”, — заявив голова обласної ради Михайло Сендак. “Мені дивно, що губернатор Петро Олійник, попри здоровий глузд, так активно лобіював пана Садового. Голова львівського НСНУ та голова облдержадміністрації не виявив у цій ситуації мудрості й далекоглядності. Замість того, щоб бути об’єктивним і дипломатичним, він кинувся, мов із головою в ополонку, лобіювати Андрія Садового. І програв. Черговий раз. Цікаво, що він тепер казатиме Президентові Ющенку?”, — немилосердно поцікавився Сендак. Начальник штабу Куйбіди Іван Рудницький назвав вчинок Олійника звичайним адмінресурсом, а знаючі люди почали чомусь часом повторювати прізвище “Буца”…

Якщо ситуацією, що склалася, миттєво не скористається команда Василя Куйбіди, тоді можна буде очікувати реінкарнації добродія Садового в якійсь іншій іпостасі, бо на відміну від свої конкурентів, котрі за невиграшних ситуацій комплексують, лідер “Самопомочі” не кремпується ні завдаючи удари нижче пояса, ні отримуючи їх сам. Сьогоднішня позиція п. Куйбіди є настільки виграшною, що коли його передвиборні зусилля обмежуватимуться лише появою відвертих піар-матеріалів в обласних і міських газетах (бо розраховувати на фінансову чи медійну підтримку від братів по політблоку йому не доводиться), то його не зрозуміють ні друзі, ні вороги. Адже після першої поразки Садовго і К. ті, хто сумнівався, вже готові позбутися своєї політичної невинності, схилити прапори, і перекинутись на сторону сильнішого. Політична цнотливість для її власників є річчю сумною. Хтось хоче узаконити свій базар, інший поділити своє серце не тільки зі Львовом, третій розуміє, що у цій битві виконує роль “потішного війська”, а інші пам’ятають старі добрі часи і мають бажання перетворити їх у нові. Побільше нових ідей, креативності, агресії, впевненості і вже завтра ніхто не задумуватиметьсь, визначаючи ім’я фаворита. Бо інакше може трапитися, як в анекдоті про чукчу, який привіз собі на вітчизну “Мерседес”. “Машина гарна, – сказав власник авто шаман, – от тільки чи потягнуть її собаки”?

Що ж робитиме тепер травмований людською невдячністю Андрій Садовий? “О брат!, – як казав незабутній Карлсон Малюкові, показуючи на крадіїв людської білизни, – ти не знаєш, що це за люди!” Для початку Андрій Іванович скликав прес-конференцію на якій заявив, що йде самовисуванцем. Потім він, аби підтримати веселу обстановку брифінгу, заявив, що за нього проголосують 55 відсотків усіх львів’ян! Підтримки ж жодної політичної сили лідеру „Самопомочі” вже не потрібно, адже мера Львова „обиратиме громада”. Чи не нагадує це вам легендарну езопівську лисицю, котра після того, як не змогла дістати гроно винограду, зрекла: “А, однаково цей виноград був кислим”? Чому ж Андрій Іванович так довго і запекло боровся за підтримку „Нашої України”, він пояснювати не захотів, але, клянуся життям свого домашнього папуги, що невдовзі упосліджений відмовою прийде на поклін до, скажімо, львівської “ПОРИ”, і тоді вже львівська громада матиме право на пористські листівки “Пора їх спитати” наклеювати зовсім інші фізіономії. А, можливо, він вже там був? Зацитуємо “садовістський” “Поступ” за 8 лютого 2006 року: “Персона Куйбіди неяскрава, неіноваційна, думаю, що місто за його часів далі провінціалізуватиметься і відходитиме на маргінес. Не може у Львові бути такого “секонд – хенду”. Але мером мала б бути людина, яка має амбіції і готова була б посперечатися за Львів навіть з Президентом на тему куди і які гроші скеровувати. Андрій Садовий декларує це”, – каже голова львівської міської організації ГП “Пора” Маркіян Іващишин. “Піастри!!!”, – кричав папуга капітана Флінта, який знався на радикальних політтехнологіях. Імператор Наполеон мав про такі процеси власну думку. “Щоб взяти будь-яку фортецю, – казав він, – мені потрібні гроші, гроші і ще раз гроші!”

На завершення прес-конференції своїм основним конкурентом на виборах мера пан Садовий назвав „черствість, хамство, байдужість та ницість, які дуже часто мають лице”. І невдовзі представив свою команду…

Микола САВЕЛЬЄВ, “Ратуша”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.