Хто із Садового зробив голубого?

|

Із початком застосування чорних технологій у виборчій агітації, основні її герої – кандидати – забувають елементарні засади людської культури і політичної толерантності. Цього разу на Галичині застосовувати „чорнуху” розпочали найзапекліші борці з чорним піаром і прихильники толерантної європейської моделі виборів „нашоукраїнці” – cвоїм славнозвісним „зрадили” та іншими ударами по Юлії Тимошенко. Продовжили естафету кандидати на посаду мера.

На сьогодні найяскравіші зразки чорного піару породили якраз не парламентські, а мерські вибори у Львові. Йдеться насамперед про знамениту листівку із рупором, встромленим у голу гепу невідомого позера, що мало б символізувати гудіння на громадських зборах Олекси Гудими, а також пропозиція представникам нетрадиційної сексуальної орієнтації голосувати за Андрія Садового, пролюістрована відповідною масною фотографією. Простий порівняльний аналіз поліграфії та стилістики цих листівок дозволяє припустити, що походять вони з одного джерела. Не дивлячись на те, що з миті, коли Львів заклеїли цими агітматеріалами, минуло чимало часу, у нашому місті далі продовжують про них говорити і вигадувати найсенсаційніші версії з’яви подібних агіток. Отож, користуючись здогадами і підозрами львів’ян, наявними фактами, а також людським глуздом, спробуємо уявити, звідки ж ростуть ноги цих скандальних листівок.

Версія №1. Безперечно, що на перший погляд такий хід мав би бути корисним Василю Куйбіді. Чому із трійки сьогоднішніх лідерів мерських перегонів дісталося тільки двом? Метод виключення заведе нас саме до пана Василя. Версії №1 так само важко заперечити, як важко заперечити елементарній логіці. Проте… Нагадаємо, що Василь Куйбіда знаний в місті політичний діяч і найдосвідченіший кандидат на мера серед нинішніх учасників перегонів. Мабуть пан Василь пам’ятає добре, як до його рук потрапив найдорожчий козир у його перших перегонах, коли інший кандидат – Шпіцер – пообклеював Львів відомою фразою „Львів’яни, нам разом кувати долю, а не біду”. Львів ’янин відчув, що пан Шпіцер «наїжджає» на Куйбіду безпричинно. «Мабуть, не мали до чого домахатися», – подумала пересічна львівська голова і проголосувала саме за ображеного Куйбіду, а не за Шпіцера-каламбурщика. Сьогодні історія повторююється. Як рупор у дупі, так і двоє парубків застиглих у французькому поцілунку, не мають жодного відношення до політичного життя і швидше за все не змусять потенційного виборця відвернутися від симпатичного йому кандидата. Зважаючи на своє минуле, Куйбіда мав би це добре розуміти і не допускати подібних помилок. Але кожна людина має коротку пам’ять і право на помилку.

Версія №2. Згідно наступної версії, згадані агітки могли йти із чорного штабу якогось третьосортного кандидата, який цих виборів не має жодного шансу на прохід, але який дуже хоче здатися всім позитивним. Перш за все йдеться про Петра Писарчука, якому саме зараз хочеться розумною програмною і публічним позитивним ставленням до опонентів повернути до себе повагу львів’ян, яка зникла після духовної спорідненості із есдеками та регіонами. Отже його основним завданням є не усунення кандидатів із бігової доріжки чи ліквідація їхнього електорального здобутку, а спроба асоціювати всіх кандидатів крім себе із якимісь негативними явищами. Якщо слідувати цій логіці, то згадані агітки не останні, а лише початок довгої серії. На місце Петра Писарчука можна сміливо поставити Богдана Федоришина, якому позитивний імідж також може згодитися в майбутньому.

Версія №3. Можливо, що на такий крок відважився піти саме Олекса Гудима. На такий висновок наштовхує те, що зачепили саме Садового та Гудиму, отже невідомі шкодники цілеспрямовано називають пана Гудиму одним із трійки лідерів і вважають, що слід вкладати фінансові і креативні ресурси, аби його знешкодити. Так полестити Гудимі міг мало хто, окрім звичайно нього. Окрім цього, ще раз підкреслимо, висміювалися не сумнівні епізоди з біографії, не цифри, не прізвища і не роки, а, вибачте, банальна дупа. Не виключено, що за версією піар-технологів цього кандидата, цей людський орган може змусити усіх запам’ятати Гудиму і швидше за все не як негативного, а як несправедливо ображеного сумирного і доброго кандидата. Якщо версія №3 є правдивою, то піарникам слід зробити комплімент, адже в такому випадку відслідкувати з’яву матеріалів важко, а результат від них завуальовано-позитивний. Не слід забувати, що саме працівники штабу Гудими, працюючи свого часу на виборчу кампанію Любомира Буняка, вразили Львів листівками «Буняк-негр».

Версія №4. Не забуваймо, що окрім Гудими, є ще один фігурант «срамних» листівок – Андрій Садовий. Якщо цією листівкою хотіли відвести від Садового людей, то це просто нереально! Перш за все, невідомі мали на меті образити представників нетрадиційної орієнтації ганебним для них словом «голубий». Слід не забувати, що таких людей у нас припадає як мінімум 5 на 1000. Це означає, що Садовий ні звідки отримав 0, 5 % ні звідки, адже тепер вони бачитимуть ворога гомосексуалістів у кожнісінькому кандидаті крім обпаплюженого Садового. Наступне, у листівці не згадувалися махінації «Галицьких інвестицій» чи приклад бездарного управління «Південьзахіделектромережбудом». Себто фактичного негативного навантаження на персону Садового не зроблено. А якщо припустити той варіант, що Садовий справді «голубий», то слід нагадати, що до гомосексуалістів ставляться позитивно або нормально близько 70% людей. Отже, якщо серед тих 70% хтось збирався голосувати не за Садового, то тепер він матиме ще одну причину проаналізувати свій вибір. Підбиваючи підсумок сказаного, виходить, що найвигідніше із Садового зробити голубого було саме Андрію Садовому.

Версія №5. Згадана листівка могла й не бути «меседжем» для виборців. Можливо, таким чином хтось хотів завдати морального стресу саме кандитату, себто Садовому. Можливо все робилося для того, щоб доконати морально одного із кандидатів, а образ гомосексуаліста створений як підкреслення пліток, які ширяться Львовом. Якщо вірити у ще одну чутку – в те, що Садовий особа морально доволі слабка, то можна вірити у ефективність саме такої версії, проте в іншому випадку – це гроші на вітер.

Версія №6. І врешті остання із найвірогідніших версій. Не виключено, що листівки розклеєні людьми, які далекі від мерських перегонів у Львові. Основним їхнім завданням мало резонансувати суспільство і підняти їхню політичну активність, можливо навіть для потреб, які не пов’язані із мерами та Львовом загалом. Одночасно такий крок міг бути провокацією, основна мета якого – посварити кандидатів.

Підводячи підсумок, можна сказати, що перша спроба чорного піару у Львові пройшла не надто вдало. Сама ідея видається безграмотною і не заслуговує навіть на оплату. Сподіватимемось, що замовник зважить на сказане нами і наступного разу скористається послугами професійніших людей. Це мало б зробити перебіг виборів набагато цікавішим.

Михайло ГРІМ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.