Що нові вибори нам несуть…

|

Зміни виборчого законодавства, здається, найбільше відіб’ються на формуванні місцевих органів влади. Депутатський корпус розшириться, а найголовніше – вперше голосуватимемо не за конкретного кандидатата, а за певне виборче об’єднання – партію чи блок. Що це означатиме для виборця та кандидатів у депутати, спробуємо проаналізувати на прикладі Львівської обласної ради.

Більше депутатів хороших та різних

Кількісний склад нинішньої обласної ради – 81 депутат, – формувався просто. 20 районів області і 7 міст обласного підпорядкування делегували до ради по три депутати. Тепер облраді дали волю самій визначити кількісний склад депутатського корпусу наступної каденції. Ліміт для області з кількістю до 2 мільйонів виборців становить від 90 до 120 депутатів. Скільки саме їх буде на Львівщині – повинна визначити обласна рада цього скликання не пізніше, як за 90 днів до виборів, тобто до 26 грудня. Якщо до цього часу рада не прийме рішення, то залишиться в тому кількісному складі, який був і досі. Тому й не дивно, що в порядку денному пленарного засідання, призначеного на 22 грудня, заплановано розгляд це питання.

Утім, в кулурах облради не сумніваються, що народні обранці голосуватимуть за максимальну чисельність у 120 депутатів. Хоча навряд навіть це число задовільнить передвиборчі апетити усіх політичних сил Львівщини.

Вибираємо “кота в мішку”

Іншим нюансом нової системи виборів стане те, що більшість виборців області вибиратимуть “котів у мішку”. Простіше кажучи, голосуючи за певний виборчий список, виборець бачитиме у бюлетні лише п’ять перших членів певної партії чи списку. Причому лише прізвище, ім’я, по-батькові і офіційний статус.

Із рештою членів списку виборець, якщо захоче, зможе, звісно, ознайомитися завдяки засобам масової інформації. Проте, будьмо відвертими – насправді це зробить дуже незначний відсоток мешканців області. Інші при виборі своїх виборчих симпатій послуговуватимуться вже згаданою першою п’ятіркою чи (що ще вірогідніше) імена загальнонаціональних лідерів партійних списків.

Звичайно, що кожна партія намагатиметься у п’ятірку внести незаплямоване обличчя, загорнувши цукерку свого списку у привабливий фантик. При цьому не виключено, що під якимось там 31 чи 37 місцем партія, яка користується популярністтю в області, зможе провести кандидата, м’яко кажучи, із кримінальним минулим. .

Є й інша суперечність. Виборець постає перед дилемою: якщо тобі подобається партія, але не подобається певний член із цієї партії, що робити тоді? Для прикладу, людина симпатизує партії “Батьківщина”, але на дух не переносить конкретних людей з її списку в обласну раду. Голосуюючи за харизму Тимошенко, махнути рукою і закрити очі? А бо ж навпаки? Чи взагалі не йти на вибори?

Козирі позапартійних

Особливого статусу набувають позапартійні кандидати. Закон не передбачає окремого їх балотування, але не заперечує їх входження до партійних списків. Харизматичні авторитетні люди, без уваги партійних бонз, звичайно, не залишаться. Хто, скажімо, відмовиться увести до рекламної п’ятірки свого списку позапартійного ректора Львівського національного університету Івана Вакарчука? Чи ректора Українського католицького університету отця Бориса Гудзяка? Чи інтерконтинентального чемпіона з боксу за кількома версіями Андрія Котельника? Подібні кандидатури можуть стати (звичайно, за їх бажання та згоди) своєрідними локомотивами, які потягнуть за собою весь список.

З іншого боку є достатньо малознаних позапартійних кандидатів, які не проти спробувати себе у державницькій діяльності в стінах тієї ж облради, але не мають ні достатнього авторитету, ні зв’язків у партійних колах. Цих осіб, найвірогідніше, чекають нудні й безплідні перемовини з партійними лідерами.

І про керівництво

Обрання голови облради і його заступників теж зміниться. Воно буде проводитися таємним рейтинговим голосуванням. Гіпотетично можна припустити перемогу кандидата від меншості, однак ця гіпотеза радше з області фантастики. То ж з великою долею вірогідності можна стверджувати, що майбутній голова обласної ради буде представляти НСНУ або БЮТ, найбільш рейтингов і парті ї в області. Решта залежатиме від конкретних результатів цих партій на виборах та ситуативних політичних розкладів у новій облраді.

Галина ТАРАБАНЬ

КОМЕНТАР

Олег Канівець: „Система була б хорошою, якби була із відкритими списками”

„Загалом, система прапорційних виборів є добра, тому що тепер люди знатимуть, хто нестиме відповідальність за стан речей чи в області, чи в районі, чи в державі загалом. Справа в тому, що ця система буває із списками відкритого так і закритого типу. Ці вибори будуть проводитися по системі закритих спиків, а це і є колосальним недоліком. Виборець не впливами на те, яких людей проводитиме до того чи іншого представницького органу. На мою думку, набагато кращою є система відкритого типу. Тоді виборець персонально впливає на прохід, як політичної сили, так того чи іншого кандидата до ради.

Візьмемо, наприклад, нашу Львівщину. Якщо рада буде складатися із 120 осіб, то цілком реально умовно поділити Львівщину на 120 округів. Сьогодні ми маємо 20 районів і біля 10 міст обласного піпорядкування, нехай – 30 адміністративних одиниць. За кожною такою одиницею можна закріпити чотири округи. Таким чином, будь-яка політична сила у алфавітному порядку виставляє своїх 120 претендентів до обласної ради. Кожного із них закріплює за тим чи іншим округом і тоді вже виборці голосуюючи за за цю політичну силу в тому чи іншому окрузі, голосуюють також і за ту людину, яка закріплена в тому окрузі. Кандидат, маючи довіру в окрузі, може допомогти політичній силі взяти більшу кількість голосів. І вже по результатам голосування, сумуються голоси, які набрав кожен представник політичної сили і вираховується певний відсоток.

Це означає, якщо умовно із120 місць політична сила візьме 36, то на список конкретних 36 депутатів впливатиме виборець. На жаль, в нас інша система. Як кажуть, маємо те, що маємо”.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *