Політик, чи господарник? Кого оберуть львів’яни?

Михайло ГРІМ

|

Чимало розмов останнім часом точиться навколо того, як має виглядати наш майбутній мер. Наразі ніхто не може стверджувати однозначно, будуть в нього чорні вуса чи окуляри, але одне про нього можна сказати стовідсотково – наступний міський голова Львова повинен вразити свого виборця.

Вразитияк позитивним політичним іміджем, так і доброю господарницькою діяльністю. Але кандидатів, у яких ці два обличчя виглядають повноцінно, не так вже й багато…

Опитування, які доволі часто проводяться серед львів`ян, доводять, що для городян найважливіше, щоб їхній поводир був господарником, менеджером, адміністратором та ін. Ці пункти в анкетах виокремлюються, хоча в принципі, суттєво між собою не різняться. В комплексі ці поняття перебирають на себе усю ковдру і “меру-політику” залишаються куці недоїджені відсоточки. Таким чином громада красномовно каже, що господарність для них куди важливіша за політичне патякання. Тим не менше, більшість з них заявляє, що готова проголосувати за кандидата лише через прихильність до нього якоїсь партії чи конкретного політичного персонажа. Тим самим електоральна маса заперечує сама собі. Отже, як би там не було, “правильна” політична заангажованість та здорове господарницьке начало – це формула, яка здатна висвести кандидата до переможного олімпу. Для спроби аналізу кожної пари облич наших “янусів”, поговоримо про кожного з них зокрема в абетковому порядку, щоб потім нас не звинуватили у створенні штучних рейтенгів.

Олекса Гудима – людина, якапершою зізналася, що хоче стати майбутнім мером івступила в реальну боротьбу, розвісивши по Львову агітматеріали. Він є керівником обласного осередку і одночасно заступником голови УНП. Як відомо, “уенпісти” – найактивніша політична сила в нашому місті. З їхнім іменем пов`язані відомі скандали із незаконними забудовами в парках, несанкціонованим вирубом лісу в Брюховичах та інші. Проте, як не парадоксально, незгасаюча політична активність та досконалий імідж всенародних улюбленців не змінює становища міських “уенпістів” в політичному розкладі. У сьогоднішньому Львові УНП номінується, як маргінальна, адже городяни радше віддадуть свої голоси “Батьківщині” та “НСНУ”. На цьому фоні Гудима виглядає як добрий політик, проте лобі його рідної партії не зможе забезпечити йому перемоги. Ставку йому доведеться робити не на партійний імідж, а на власні характеристики, адже в політичному сенсі Гудима доволі сильна особистість.

Багато пліток пов`язано із господарницькою діяльністю пана Олекси, як позитивних, так і негативних, але більшість з них фактажно так і не були підтверджені, тому й ми їх не чіпатимемо. Достеменно відомо, що одразу після закінчення енергетичного факультету львівського “політеху” в 72 році, Гудима почав працювати на енергетичних підприємствах. Як спеціаліст братньої країни, три роки пропрацював на АЕС “Богуніце” в Чехословаччині. Маючи 25-річний стаж роботи в практичній енергетиці, Гудима не полишив своїх вподобань і будучи нардепом. Отож, ми бачимо, що стаж Гудими, як господаря, доволі багатий, але зводиться він виключно до енергії. Отож, питання стоятиме гостро: “Чи зможе керувати Львовом енергетик?”

Подібне політичне становище має і Василь Куйбіда, адже він також заступник голови партії – НРУ. У відсотковому відношенні вона має такий же мізерний відсоток електоральної маси, як і УНП. Отже політична платформа і цього кандидата не надто міцна. Талан Куйбіди вберіг його від непотрібних вибриків на політичному рівні, отже й від небажаних дурниць у його політбіографії. Кілька місяців тому Куйбіду, як кандидата, намагалися пов`язати із капіталом місцевого олігарха Петра Димінського, про перший вправно “відмазався” від закидів журналістів, пообіцявши, що його кампанію точно не фінансуватиме одна людина. Це натяк, що його виборча кампанія харчуватиметься із загальнорухівської годівнички. Зрозуміло, що пан Василь марить підтримкою президента, проте і без цього його особистий імідж як людини може компенсувати брак популярності політичної структури, до якої він належить.

Безумовно, що Куйбіда має найкращу практику міського господарника серед інших кандидатів, адже його 8-річна каденція безслідно минути не могла. Експерти схиляються до думки, що пан Куйбіда свого часу допустився багатьох помилок, але це не можна вважати однозначним негативом, адже він мав нагоду повчитися на них і, мабуть, не допускатиме їх в майбутньому. На загал, Куйбіду називають управлінцем європейського зразка, його кредо – “Я виконую роботу, на яку мене найняли люди.” А звання почесного доктора ЛНУ ім. І. Франка, чорна мантія і гуцульські вуса – це безперечні плюси, які можуть додати не один відсоток до його активу.

Андрій Садовий… Без нього вже ніхто не уявляє мерських виборів. Сьогодні його називають найвірогіднішим кандидатом, який заручиться підтримкою НСНУ, принаймні останнім часом він намагається всюди тицьнути свою політичну приналежність до цієї політичної структури. Подейкують, що Петро Олійник кілька разів вів перемовини із Садовим, почергово даючи і відбираючи в нього надію. Не виключено, що до такої підтримки може долучитися права рука прем’єра Єханурова Богдан Буца, якого вважають особистим товаришем Садового. Звісно, що підтримка Садового Безсмертним та компанією може стати вирішальним епізодом нинішніх виборних баталій.

Власною політичною новинкою Садового є “Самопоміч”, основним недоліком якої є саме її новизна. Багато хто каже, що від “Самопомічі” було б більше користі, якби вона запрацювала за кілька років до виборів, а так вона занадто сильно нагадує передвиборчий фарс. На думку багатьох, дуже погано на Садового, а також на його ЗМІ впливає переборщення, чи “пересамопомочення”. Як кажуть поляки, “цо забардзо, то не здраво”. Отож, виглядає, що пан Андрій й сам не вірить у передвиборчу співпрацю з “нашоукраїнцями”. І лише через це створив “Самопоміч” для асоціації свого імені з нею, а не з іншою політструктурою. Звісно, що як кашу маслом, так і вибори підтримкою не зіпсуєш, але такий розвиток Садовому вийде набагато дорожче.

Дрімучим лісом виглядає діяльність пана Андрія, як господаря. По-перше, його ім`я часто асоціюють із діяльністю “Галицьких інвестицій” – великої паперової мегаструктури, яка в часи надприватизацій одурила не одного галичанина, збираючи у населення майнові сертифікати. На пам`ять від тих буремних часів у Садового залишилася частка акцій від Стрийського маслозаводу та Радехівського цукрового заводу, “Львівської пивоварні” та ВАТ “Південьзахіделектромережбуд”. Власне, як керівник останнього підприємства, Садовий найчастіше позиціонує себе останнім часом. Подейкують, до речі, зарплатню на керованому претендентом у мери підприємстві працівники не бачили уже кілька місяців. Особливо негативно про Садового як господаря відгукуються львівські журналісти, адже працівники його засобів масової інформації часто сидять на “голодному пайку” та ще й за це отримують по гепі, згадати хоча б останній скандал з “Поступом”. Окрім цього медіа Садового безперервно займаються “Самопоміччю”, відсуваючи творення позитивного власного іміджу та іміджу ЗМІ на задній план. Про Садового-господарника можна говорити довго, здебільшого не надто добре, але ніхто не може сказати впевнено, як він продемонструє себе в мерському кріслі.

Олександр Сендега поки що навідріз відмовляється від можливого висунення, посилаючись на втому та проблеми зі здоров’ям. Між тим, недавнього голову ЛОДА можна назвати зразком господарницької діяльності. Неоціненний стаж першого заступника мера, професійне виконання обов`язків губернатора. У Львові знайдеться мало людей, які б могли дорікнути Сендещі за роботу на цих постах. Багато хто називає пана Олександра людиною Кучми, проте він ніколи не був фігурантом голосних скандалів, та й найближче оточення називає його справжнім професіоналом. Серйозних політичних сил, які б заявили про підтримку Сендеги, наразі не помітно, проте його кандидатуру як потенційного мера наполегливо лобіюють впливові львівські підприємці. Тож, якщо Сендега таки піддасться умовлянням, принаймні, серйозне фінансове забезпечення виборчої кампанії йому гарантоване.

Тарас Стецьків за кілька місяців “ющенківства” встиг себе зарекомендувати двояко. Він – неперевершений організатор “Євробачення”, навіть світові критики не мали до чого придертися, хіба до дороговизни квитків на репетиції. Як би там не було, але картинка вийшла шикарною, імідж України у світі зріс, за що й дякуємо пану Тарасу. Натомість його недовготривале керівництво на НТКУ до особливих результатів не призвело. От і мучся тепер у роздумах, який варіант своєї господарницької практики він використає, коли стане мером.

У політичному житті цього кандидата є дві любові. Стверджують, що Стецьків не проти отримати благословення Ющенка на львівське мерство, але про всяк випадок веде перемовини і з Юлією Тимошенко. Бензперечно, що іміджу лише рідної ПРП (тепер “Нашої України”) для перемоги не вистачить.

Останній за абеткою з найвірогіднішик мерів – Петро Писарчук. Як і в більшості інших кандидатів у Писарчука є плюси й мінуси. Безперечно він хороший управлінець, адже зміг організувати могутню бізнесову структуру – ринок “Південний”. Але між управлінням базару і мільйонним містом різниця таки є. Основна відмінність полягає в тому, що в першому випадку люди працюють і приносять гроші господарю, а в другому господар повинен працювати і, в ідеалі, приносити гроші людям. Чи зможе Писарчук перевернути з ніг на голову довголітню звичку управління, яка притаманна йому – невідомо. Але не це найстрашніше для Петра Івановича. Найжахливіше для нього – його політичні зв’язки. Будучи львів`янином і мислячи наперед, Писарчук умудрився пов`язати своє ім`я як з “есдеками” так і з “регіоналами”. Зрозуміло, що після всього йому буде вкрай важко здобути політичну довіру в городян.

Назагал, кандидата, який би повністю відповідав смакові Львова, здається, немає. Більшість з претендентів, безперечно, намагатиметься нашвидкоруч повипирати плями та позалатувати дзюри свого поношеного іміджу, але чи вдасться це їм? Адже пам`ять у львів’ян не така уже й коротка…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...