Постійні ворожі обстріли, нестача води та їжі, поранення побратимів. За 114 днів оборони своєї позиції нацгвардієць 2 Галицької бригади Микола Колосовський пережив і побачив чимало. І це не сюжет військового фільму, а реальність, яку чоловік пережив разом зі своїми побратимами на Донеччині.
Микола служить не перший рік. Він брав участь в Антитерористичній операції (АТО), а після повномасштабного вторгнення росіян, знову взявся за зброю, щоб боронити Батьківщину. За цей час пройшов багато відряджень на фронт. Але найважча розпочалась восени минулого року.
Разом із побратимами вони зайняли позицію поблизу териконів на Покровському напрямку. У перші тижні нацгвардійці взяли в полон двох росіян. Позиція Миколи була одна з крайніх. Вони першими зустрічали ворожі групи і поодиноких штурмовиків, які намагалися просочитися вглиб підконтрольної Силам оборони території. У проміжках між боями хлопці обслуговували зброю, обстежували територію і поповнювали БК трофейними набоями.
Умови були надзвичайно важкими. Воду доводилося добувати, ризикуючи життям. Продукти доставляли дронами, але нечасто. Бували періоди, коли окупанти активно збивали такі літальні апарати, і бійці виживали завдяки знайденим консервам та залишеним речам на покинутих позиціях.
«Найгірше було без води. По туману бігали до калюжі біля терикону і набирали її. Так і жили. В одному з покинутих бліндажів ми знайшли півсотні банок консервованої квасолі. От нею харчувались. Зараз на квасолю важко дивитися», – згадує нацгвардієць.
Вистояти у складних умовах бійцю допомагала підтримка побратимів та родини. А сил додала звістка про народження дитини – аудіоповідомлення від дружини Миколі передали рацією прямо на бойову позицію.
Але коротка радість швидко змінилась буденністю війни. 2 січня позицію нацгвардійців атакувала ворожа штурмова група. Противник підійшов майже впритул. Зав’язався запеклий бій.
Троє гвардійців понад дві години стримували російських окупантів. Під час бою важке наскрізне поранення отримав Тарас на псевдо Бандера, ще один – Віктор на псевдо Старий, був поранений у голову.
Тим часом Микола по черзі відбивав ворожі атаки та надавав медичну допомогу товаришам. В один із моментів росіяни кинули гранату просто під ноги захиснику.
«Я не знаю, як зорієнтувався. Відштовхнув її і стрибнув глибше у бліндаж. Вона вибухнула за секунду і зачепила одного з росіян», – розповідає військовослужбовець.
Однак ворожий штурм українським бійцям таки вдалося відбити. Проте стало зрозуміло: залишатися на позиції більше не можна – противник, хоч і з пораненнями відійшов.
Залишалося дуже мало часу до того, щоб росіяни стерли позицію нацгвардійців артилерією. Після відбиття штурму Микола і Віктор евакуювали Тараса. Хоч час грав проти нацгвардійців, в пріоритеті була одна мета – провести евакуацію побратима.
«Ми разом зайшли – разом і вийдемо», – так промовив Микола пораненому товаришу. Тоді гвардійці виготовили саморобні ноші і понесли пораненого. Попереду був небезпечний шлях через посадки, поля, заміновану місцевість, а ймовірність удару дронів була надзвичайно висока.
Пораненого несли на руках, тягнули на ношах, перевозили на імпровізованих санчатах. Щоб ампули з ліками для Тараса не замерзли на морозі, Микола зігрівав власним тілом під одягом.
Декілька разів група потрапляла під мінометні обстріли. Під час одного з виходів бійців виявив ворожий дрон і передав координати. Тоді осколкові поранення отримав вже сам Микола та ще один побратим.
Лише наприкінці січня групі вдалося дістатися до своїх. В одному з сіл гвардійці зустріли бійців іншого спецпідрозділу, а згодом на допомогу підійшли побратими-десантники, які вивезли виснажених воїнів до стабілізаційного пункту.
«Найбільшою нагородою для мене стала тоді зустріч побратима з його мамою. Вона дуже зраділа, що її сина врятували, і він вижив», – згадує нацгвардієць.
Під час усіх випробувань Миколу підтримували молитва, спогади про родину та братерська підтримка. На бронежилеті він носив вервицю, яку подарував товариш. Сьогодні непереможний гвардієць продовжує службу і виховує трьох дітей.
Дізнавайтеся першими найважливіші і найцікавіші новини Львова – підписуйтеся на наш Telegram-канал та на сторінку у Facebook.
