30-річному Олексію ворожий гранатометник поцілив прямо в ногу. Через надто щільні обстріли, його ніяк не могли евакуювати, тож він втратив кінцівку. Але впасти у відчай боєць собі не дозволив – уже отримав протез і опановує ходьбу, та знає, що ще може бути корисним для ЗСУ. Про це повідомили в пресслужбі Львівської міської ради.
Олексій Чевичко – з міста Запоріжжя. Там працював на ливарному заводі. На початку повномасштабного вторгнення – в березні 2022 року, він покинув роботу і доєднався до ЗСУ. Спершу до добровольчого формування. А згодом вступив у лави 128-ї окремої бригади територіальної оборони.
Важкого поранення зазнав рівно через два роки служби – у березні 2024 року. Це сталося на Донеччині.
«Чую вихід, опускаю голову і бачу, як мені в стопу прилітає снаряд з гранатомета. Я відразу впав, але не розгубився. Встати не зміг. У той момент я думав про одне – хочу вижити, бо мушу побачити дружину. А от якщо виживу, то зроблю всі справи, які так довго відкладав», – ділиться спогадами Олексій.
Через надто щільні обстріли, важкопораненого бійця ніяк не могли евакуювати. Турнікет пробув на лівій нозі Олексія добу і 6 годин. Тож коли він все ж потрапив у руки медиків, тим нічого не залишалося, як ампутувати кінцівку – на досить високому рівні.
Лікували захисника у трьох медичних закладах. Останнім став Національний реабілітаційний центр НЕЗЛАМНІ (UNBROKEN) у Львові. Сюди Олексій приїхав уже на реабілітацію та протезування.
«Іноді я думав про погане, але то було тимчасово. Я в один момент зрозумів, що блін, це так круто! В мене буде залізна нога! І я зможу повернутися до повноцінного життя», – каже захисник. І додає: головне, що він живий.
Олексій вже отримав у центрі UNBROKEN свою залізну ногу та опановує ходьбу на ній. Для цього він постійно займається з фізичними терапевтами. Разом вони працюють, передусім, над зміцненням м’язів кукси та тулубу. А також велику увагу приділяють так званим м’язам-стабілізаторам вцілілої правої ноги.
Пацієнт уже виконує вправи на баланс та потроху опановує навички ходьби на протезі. Олексій дуже хоче в рідне Запоріжжя – до друзів та родини. У військо з таким високим рівнем ампутації він вже не повернеться. Однак вірить, що зможе і далі бути корисним для фронту. Після завершення реабілітації Олексій планує зайнятися волонтерством.
Дізнавайтеся першими найважливіші і найцікавіші новини Львова – підписуйтеся на наш Telegram-канал та на сторінку у Facebook.
Ольга Денисяка