МВС показало унікальні документи про канібалізм під час Голодомору

Міністерство внутрішніх справ України у проєкті Акіма Галімова «Реальна історія» показало унікальні документи про людоїдство під час Голодомору 1932-1933 років.

Йдеться про 1022 кримінальні справи, відкритих радянською міліцією щодо канібалізму у 1932-1933 роках в Україні. Водночас працівники державного архіву МВС зауважують: частина з цих справ є груповою, тобто зафіксована кількість випадків людоїдства була більшою.

«Я би дуже хотіла, щоб ті матеріали, які сьогодні відкриті, дали поштовх для серйозних історичних правових та інших наукових досліджень. Це дуже серйозний пласт для досліджень фізіологів, психіатрів. Це доведення людини до канібалізму. Я би дуже хотіла, щоб наше суспільство через таку призму прийняло ці факти. Люди, які вдавалися до канібалізму, – це жертви Голодомору», – сказала Державна секретарка МВС Інна Ящук.

Серед оприлюднених документів – справа Сторчеус Анни Іванівни. Через голод помер її чоловік та троє дітей. Останню четверту дитину, дівчинку на ім’я Надія, жінка вбила та з’їла.

Особливість усіх справ, як кажуть у МВС, полягає у їхній політизації і фальсифікації. Тобто зовні вони відповідали законодавству. Формально було проведено розслідування, встановлено факт злочину, виявлено винних. Однак жертв, людей, доведених режимом до канібалізму, засуджували за вчинення вбивства.

Механізми штучного голоду та факт доведення людей до відчаю та збожевоління в матеріалах справ не документується. Психіатричні експертизи майже не проводили, натомість медики у висновках пишуть «вигляд тупуватий, очі блищать». Так, до прикладу, ішлося у справі від травня 1933 року щодо обвинувачення жінки на ім’я Марцеліна Антонівна.

Окрім того, немало архівних справ стосуються трупоїдства. Так було у справі Ярової М. К. У матеріалах справи зазначено, що після смерті малолітньої дитини від голоду замість поховання був виявлений факт трупоїдства.

Явище канібалізму набуло поширення у пік Голодомору, проте у справах голод замовчується як такий, підкреслюють в МВС. Натомість у матеріалах справ просліджується очевидний фокус режиму – люди, звинувачені в канібалізмі, не хотіли вступати до колгоспів або мали недостатньо трудоднів. Також жертвами режиму ставали українці, які мали «невідповідне» класове та соціальне походження.

Так у документах вказано «імєєт 30 трудоднєй, дєкласірований, разложившийся, дєфєктівний елємєнт», «украінка, безпартійная, малограмотная, лодирь».

Загалом із більш ніж тисячі справ є поодинокі випадки, коли людину направляли на психіатричне лікування. Абсолютну більшість відправляли в табори НКВС на будівництво Біломорсько-Балтійського каналу.

«Важливо, що МВС змогло ці історичні документи зберегти. Кожна сім’я має свою історію Голодомору. Коли помирало по 5, а то і 10 дітей. Сім’ї були на той час достатньо великі, однак не було чого їсти. Коли забирали останній колосок. Про це ми маємо говорити. І говорити не тільки нашим дітям в Україні, не тільки пам’ятати, а і говорити всьому світу. Щоб таке не повторилося», – наголосив міністр внутрішніх справ України Ігор Клименко.

Дізнавайтеся першими найважливіші і найцікавіші новини Львова – підписуйтеся на наш Telegram-канал та на сторінку у Facebook.

Фото: скриншот із відео