Ростислав Лазаренко: «Я не герой, герої – всі ті люди, які допомагали у кожному з 382 бойових вильотів»

Льотчик Повітряних Сил ЗСУ Ростислав Лазаренко про отримання ордена «Золота Зірка», який вручають при присвоєнні найвищої державної відзнаки «Герой України»:

«”Ну що ж… поїхали” – цей вираз неодноразово чули мої ведені, коли рішення на виконання бойового польоту було вже прийнято, а погляд направлений на горизонт злітної смуги… Але в цьому дописі мова буде йти не про бойові завдання, а про людей і нагороди.

Нещодавно я мав честь отримати найвищу державну нагороду з рук президента, “Золоту Зірку”, чому я був досить здивований, оскільки був відряджений з бойового підрозділу на урочистості до дня Повітряних Сил ЗСУ. “Стояти стовпчиком біля літака” – так мої воїни, жартома, описували моє відрядження напередодні.

Я думаю, що кожен українець хотів би стати Героєм України і бути нагородженим орденом “Золота Зірка”, але завжди є “але”: цьому почесному званню потрібно відповідати і за цю нагороду потрібно нести велику відповідальність. Тому під час нагородження мене не покидало питання: чи гідний я цього звання?

Мої думки хаотично занурювалися в спогади від першого бойового вильоту і до крайнього. Так, всі ці 382 бойових вильоти, безперечно, були складними і небезпечними, а деякі з них – нестерпно болючими. Але знаєте, що головне? Я ніколи не був один – всі бойові завдання виконувались в парі з найкращими веденими штурмової авіації, під прикриттям кращих льотчиків-винищувачів, під якісним керівництвом офіцерів бойового управління, безперечним контролем вищого командування і турботливим наглядом передових авіанавідників. Перед кожним бойовим вильотом кожен літак і кожна ракета були якісно підготовлені, а цього ніхто не зможе зробити, окрім найкращих фахівців інженерно-технічного складу. І всі ці найкращі люди були зі мною в кожному з цих 382 польотах.

Тому не я Герой, Герой – це всі люди, які виконували, забезпечували, керували, готували, контролювали кожен із цих 382 бойових вильотів.

А що стосується мене, то я просто відповідальна особа за цю найвищу державну нагороду, яка буде робити все можливе, щоб були гідним цього звання. Тому попрошу не називати мене Героєм.

Дякую всім, хто був зі мною, всім хто вірив і довіряв мені, всім хто захищав пліч-о-пліч зі мною наші сімʼї, любу Україну і весь Український народ».

Дізнавайтеся першими найважливіші і найцікавіші новини Львова – підписуйтеся на наш Telegram-канал та на сторінку у Facebook.