Списати та забудувати. Влада Львова у час війни позбулася 10 бомбосховищ. Відбувалося це з 2019 по 2021 рік, ще до повномасштабного вторгнення, але вже під час агресивної війни росії проти України, повідомляє LVIV.MEDIA.
За даними журналістів, фактична ліквідація бомбосховищ відбулася руками виконкому Львівської міської ради під керівництвом мера міста Андрія Садового, що зняв з обліку відразу 10 об’єктів цивільного захисту. Частину з них після цього – продали, частину – забудували багатоповерхівками.
Львівські бомбосховища – спадок з часів холодної війни. У 70-их, коли радянська влада всерйоз готувалась до ядерного конфлікту, на заводах і підприємствах почали будувати укриття. Це були підземні сховища, розраховані на сотні, а то й тисячі місць, спроєктовані для того, щоби врятувати працівників від перших наслідків ядерної атаки.
Холодна війна минула, на щастя без ядерної війни. Радянський Союз розпався. Заводи і фабрики поступово банкрутували. І з часом їх купували нові власники. Звісно, не для того, щоби відновити виробництво. Таким інвесторам потрібна лише земля, на якому стоїть підприємство. Щоби потім забудувати його житлом, продати людям квадратні метри і заробити на цьому гроші.
А якщо разом із заводом ти купуєш бомбосховище? Юридично – це споруда цивільного захисту, і ти не можеш її просто зруйнувати. Навпаки, на тобі лежить відповідальність за її належний стан. Можна вкладати гроші в її ремонт або наймати людей, які б за нею доглядали. Суцільні витрати і жодних прибутків. А можна списати це укриття, зняти його з обліку. І тоді бомбосховище перетворюється просто на великий підвал, з яким можна робити все що завгодно.
Бомбосховище Львівського молокозаводу
У шістдесятих роках минулого століття у Львові на вулиці Рудненській, 8 побудували «Львівський міський молочний завод». А в 70-х і підземне сховище на триста місць третього класу. Сховище третього класу означає, що воно має витримати вибухову хвилю, що зруйнує все навколо і зменшити дозу радіації у 2000 разів. Радянський Союз розвалився, молокозавод приватизували. У 2009-му році він припинив роботу, все обладнання з нього демонтували і вивезли. Тобто, Львівський молокозавод залишається молокозаводом лише не папері. На ділі підприємство фокусується на операціях з нерухомістю. Втім бомбосховище залишається у державній власності. Точніше, фонд держмайна в 2014 році відсудив його у молокозаводу.
2018 рік стає ключовим в процесі забудови колишнього підприємства. У вересні міська рада переводить цю територію з промислової зони на зону житлової забудови. А в жовтні виконком міської ради на чолі з Андрієм Садовим затверджує молокозаводу містобудівні умови і обмеження – дозволяє фірмі будувати житлові багатоповерхівки, громадські споруди, дитячий садок, підземні і наземні паркінги. Про об’єкти цивільного захисту в цьому документі – ні слова. Так, ніби старого бомбосховища тут і нема. Про нього виконком згадає за півтора року.
Квітень 2020-го року. Виконком вилучає з міського фонду захисних споруд чотири укриття, серед них – і сховище на Рудненській. Вказують і причину: «технічна неможливість та економічна недоцільність збереження захисної споруди під час нового будівництва». Тобто так і пишуть – чинне укриття заважає забудовнику будувати. Бомбосховище на Рудненській перетворилося на просту нежитлову споруду. Фонд Держмайна, який у 2014 році судився за неї з молочним заводом – отримує можливість її продати. Що й робить – у червні 2021 року.
Покупець — той таки Львівський молокозавод. У рішенні виконкому є ще один пункт. Він доволі цікавий. «Приватному акціонерному товариству «Львівський міський молочний завод» передбачити у складі об’єкта, який будується, вбудоване приміщення подвійного призначення (підземний паркінг) із захисними властивостями протирадіаційного укриття для укриття населення місткістю не менше захисної споруди, яка знімається з обліку». Це значить, що замість радянського бомбосховища забудовник має побудувати такий підземний паркінг, який в разі потреби можна використати як протирадіаційне укриття, з відповідними ступенями захисту. Але це здорожчує проєкт і зменшує прибутки забудовника. Але новий припис для забудовника написано максимально розмито. Забудовнику – передбачити приміщення подвійного призначення можна зрозуміти як вказівку, а можна – як побажання. Тобто виконком, списуючи укриття, робить при цьому хорошу міну – ось, ми хочемо щоби там було нова захисна споруда. Але фактично, приватний забудовник не мусить його будувати.
Зараз на Рудненській триває будівництво житлового комплексу. Підземні паркінги тут є. Втім чи є вони одночасно протирадіаційними укриттями, ми не знаємо. Зрештою, і на карті укриттів Львова на місці цього ЖК чомусь пусто. Схоже, маємо ситуацію, коли старе укриття вже знищене, а нове — ще не побудоване. Та й не відомо, чи буде. А війна з Росією триває на повну.
В чиїх інтересах виконком Львівської міської ради на чолі з Андрієм Садовим, списав це бомбосховище. За даними аналітичної системи Youcontrol серед власників «Львівського міського молочного заводу» вказані Роман та Софія Єремеєви — діти покійного нардепа Ігоря Єремеєва, який був співвласником промислової групи «Континіум». А забудовує завод – відома львівська фірма «Ріел».
Бомбосховище на вулиці Богдана Хмельницького, 116. Тут також будівельний проєкт від «Ріела». Колись тут був «Львівський завод штучних алмазів і алмазного інструменту», заснований у шістдесятих роках минулого століття. У сімдесятих там спорудили бомбосховище на шістсот місць.
У 1995 році завод реорганізували у відкрите акціонерне товариство. А у 2018 акції заводу викупило товариство «Львівінтерсервіс» — підприємство, пов’язане із будівельною корпорацією «Ріел». Звісно, нові власники придбали актив не для того, щоби виготовляти надміцні інструменти, а щоби зводити на місці заводу житло.
Вересень 2019-го року — Львівська міська рада дозволяє житлову забудову території.
Грудень 2019-го — виконком на чолі з Андрієм Садовим дає містобудівні умови і обмеження на будівництво житлового комплексу. У документі згадують про громадські приміщення, дитячий садок, підземну автостоянку, дахову котельню і трансформаторну підстанцію. Про споруди цивільного захисту — ні слова.
Квітень 2020-го року — виконком списує бомбосховище на вулиці Богдана Хмельницького. І чи то наказує, чи то радить забудовнику облаштувати підземний паркінг із функцією протирадіаційного укриття. Станом на зараз на карті укриттів міста Львова його не має.
Бомбосховище на вулиці Стрийській, 48 колись був завод «Львівприлад».
Тут було відразу два великі сховища, розраховані на три тисячі людей. У 2007 році його продали з аукціону всього за 17 мільйонів гривень. Новий власник приміщень колишнього заводу продає їх фірмі «Львів Стандартбуд». Керівником цієї фірми є Олег Засадний – колишній менеджер мера Львова Садового. Засадний у міській раді очолював департамент з підготовки до чемпіонату Європи з футболу 2012 року. А власники цієї фірми — доволі цікаві. За даними аналітичної системи youcontrol 50% у власності Василя Хмельницького, колишнього народного депутатата від «Партії регіоні»в, відомого українського бізнесмена, що входить у рейтинги найбагатших українців. Другу половину фірми контролює Ольга Філатова-Кривецька. Це дружина Ігоря Кривецького, колишнього нардепа від партії «Свобода». До речі, ця фірма має і російський слід. В 2016 році серед її власників значилась громадянка Росії Людмила Саламатіна, місто проживання – Москва.
Роль «Львів Сіті» в історії з укриттями
Згодом на території колишнього заводу виникає ще одна фірма — «Львів Сіті». У квітні 2021 року депутати міської ради погоджують поділ земельної ділянки на дві частини. Одну — під будівництво офісного центру віддають в оренду «Львів Стандартбуду». Іншу – під житловий комплекс — передають «Львів Сіті». Формально ці фірми мають різних власників, однак схоже, тісно пов’язані між собою. Колишній співвласник «Львів Стандартбуду» Ярослав Марчук тепер значиться керівником «Львів Сіті». А в контактах цієї фірми досі вказана електронна адреса Олега Засадного – незмінного директора «Львів Стандартбуду».
Весь цей будівельний проєкт має назву Інноваційний парк LvivTech.City. За задумом працівники компаній-резидентів офісного центру зможуть орендувати житло в будинках за ним. Але цьому амбітному проєкту заважало бомбосховище, внесене у фонд захисних споруд. Втім, ця проблема вирішується – вересень 2020-го року, виконком міської ради під керівництвом мера міста Андрія Садового списує і це укриття. Підстава та ж сама – технічна неможливість та економічна недоцільність збереження захисної споруди під час нового будівництва. І є умова, «зобов’язати «Львів Стандартбуд» передбачити у складі об’єкта, який будується, вбудоване приміщення подвійного призначення (підземний паркінг) із захисними властивостями протирадіаційного укриття для укриття населення ємністю не менше захисної споруди яка знімається з обліку».
На відміну від кейсів «Молокозаводу» і «Алмазінструменту», у тексті є важливе слово — зобов’язати. Є згадка про захисну споруду і в містобудівних умовах і в обмеженнях, які отримало товариство «Львів Сіті» на свій майбутній житловий комплекс. Схоже, інвестор із самого початку мав намір будувати елітний комплекс із укриттями. Так, на сайті офісного центру, серед його переваг вказана наявність укриття. Там навіть проводять конференції. Адже це дуже зручно, можна не переривати подію, коли починається повітряна тривога. Щоправда, на загальній карті міських укриттів його чомусь нема. Мабуть, воно тільки для своїх, решті львів’ян про нього знати не треба.
Загалом у Львові статус укриття мають понад шість тисяч споруд. Абсолютна більшість із них – це просто підвали житлових будинків, на які повісили табличку. Як показала нещодавня перевірка, реально укритися в таких «сховищах» можна у трьох випадках з чотирьох. 27% або зачинені або в такому стані, що невідомо ще-де безпечніше – у підвалі чи на вулиці. Така собі лотерея.
Що ж до серйозних сховищ, що залишились ще від радянського союзу, то десятиліттями на їх стан всім було байдуже. Міська ж влада згадувала про них лише тоді, коли вони ставали на заваді інтересам приватних забудовників. І коли треба було вибирати між безпекою і «економічною доцільністю» — виконком міської ради, який особисто очолює мер міста, радше обирав друге.
Дізнавайтесь найважливіші і найцікавіші новини Львова – підписуйтеся на наш Telegram-канал та на сторінку у Facebook.
Андрій Котенський