Президент України Володимир Зеленський під час привітання українців із Великоднем повідомив, що попереду у нас одна із найважчих вершин в історії нашої країни – перемога над окупантами:
«Великий народе великої країни!
Наприкінці минулої зими Росія принесла на нашу землю повномасштабну війну. А з нею – смерть, біль та морок. Уранці 24 лютого сонце так і не зійшло. Світанок так і не настав. Уранці 24 лютого почалася темна ніч. І водночас почалося наше пробудження. Наша боротьба.
Темрява не змогла затьмарити наш дух, прагнення волі, любов до рідної землі та готовність її захищати.
Ми зберегли світло всередині себе. Перемогли паніку, страх, міжусобиці й чвари. Ми об’єдналися. Мільйони спалахів у мільйонах українських сердець стали одним великим багаттям. У цьому вогні гартувалися наша міць і незламність, цей вогонь не дав згаснути нашій надії та вірі, цей вогонь побачив увесь світ. Згуртувався довкола нього, став поруч із нами.
Тоді ми перемогли розпач, зневіру, втому, біль. Мільйони вогників в очах мільйонів українців злилися в один потужний промінь світла. Він допоміг не заблукати в пітьмі, не збитися з дороги, осяяв шлях до правильної мети.
Це те, за що боролися різні покоління у різних століттях. Те, за що останні дев’ять років і 417 днів віддавали життя наші воїни світла – захисники й захисниці України.
Те, за що ми б’ємося проти темних сил сьогодні. Це наш світанок. Наше відродження. Це розсвіт незалежної України.
Ми відзначаємо сьогодні свято Воскресіння Господнього. Його головним символом є перемога: перемога добра, перемога правди, перемога життя. З непохитною вірою у незворотність цих перемог ми зустрічаємо Великдень.
Цього дня рік тому всі ми молилися, щоб Україна вистояла. Сьогодні – щоб Україна перемогла. Ми не лише чекаємо й просимо, а здобуваємо й творимо цю перемогу самі. 417 днів. Ми вже пройшли чималий шлях. Попереду в нас чи не найважча з вершин. Ми подолаємо її. І разом зустрінемо свій світанок. Коли над усією нашою країною зійде сонце. Це синьо-жовтий прапор. Він неодмінно підійметься на всій нашій Богом даній землі. На всіх тимчасово окупованих чортами територіях. Наш прапор замайорить на берегах Азовського моря і Сіверського Дінця, над териконами та Ай-Петрі. Сонце засяє на півдні, сонце засяє на сході, сонце засяє в Криму. Жовтогаряче сонце у мирному синьому небі, і це – світло справедливості.
Це світло возз’єднання людей і сімей. Українців. Усіх, хто зараз на фронті, і всіх, хто допомагає їм у тилу. Сяйво усмішок переможців та їхніх родин. Блиск бойових орденів героїв, які повернуться. Блиск щасливих очей батьків, дітей, коханих і близьких, які дочекаються.
Це світло відродження. Відбудова того, що знищив і понівечив окупант. Відбудова нашої прекрасної країни, яка в майбутньому стане ще прекраснішою.
Це світло істини й правди. Торжество закону й правосуддя. Притягнення до відповідальності та покарання всіх, хто віддавав і виконував злочинні накази. Всіх, хто вбивав, катував, грабував і відповідатиме і в міжнародному трибуналі, і на суді Божому.
Небеса бачать нашу віру й твердість. Світ бачить нашу відвагу й незламність. Ворог бачить нашу силу й рішучість. А отже, Україна побачить світло перемоги.
Віра в неї єднає всіх нас. Завжди, а особливо сьогодні. У Великдень, що споконвіку був для українців родинним святом, днем тепла, надії й великого єднання. Війна не змогла стерти нас, наші цінності, наші традиції, наші свята й ті найголовніші речі, які вони символізують.
І тому хоч би де ми відзначали Пасху, хоч би де кожен із нас зараз був – ми зустрічаємо Великдень разом.
Ми одна велика сім’я. Українці. У нас одна велика домівка. Україна. У нас одна велика мета. Перемога. Для всіх.
Тих, хто вже не з нами, хто віддав життя за Україну. Ми пам’ятаємо кожного й просимо в Бога упокоїти їхні душі. Ми віримо в кожного, хто продовжує боронити Батьківщину, і просимо в Бога захистити їх і вберегти.
Всіма силами ми боремося за свою землю й просимо сприяння небесних сил. У сотнях молитов, які промовляли наші предки перед боєм. Які допомагають і бережуть наших воїнів сьогодні.
Одягнувшись завісою Христа,
шкіра моя – панцир залізний,
кров – руда міцна, кістка – меч булатний.
Швидше стріли, пильніше сокола.
Броня на мені.
Господь у мені.
Щоб було завтра.
Щоб був мирний світанок.
Щоб була перемога.
Щоб була Україна.
Христос воскрес! Воістину воскрес!».
Дізнавайтеся першими найважливіші і найцікавіші новини Львова – підписуйтеся на наш Telegram-канал та на сторінку у Facebook.
Андрій Котенський