23-річний командир артилерійського підрозділу 152-мм гаубиць Д-20 із позивним Ганс належить до когорти офіцерів нового покоління української армії. Їхній військовий шлях почався під час російської агресії. Тому свій досвід і вміння вони здобували в запеклих боях з окупантами. Про командирське становлення та бойові будні на війни Ганса повідомляє АрміяInform.
За майже десять місяців після початку широкомасштабного вторгнення загарбників в Україну на рахунку підрозділу, який очолює молодий офіцер, сотні знищених ворогів, десятки одиниць техніки: танків, БМП, БТР, різноманітних артилерійських систем, довготривалих укріплень.
Народився наш Герой на Рівненщині, й хоча в родині військових ніколи не було, з юності мріяв стати професійним захисником Батьківщини. Захоплювався військовою технікою та озброєнням. А російське вторгнення на початку 2014 року ще більше мотивувало його вибір. Після школи вступив до Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного у Львові на факультет ракетних військ і артилерії.
Після завершення вишу у 2020 році був направлений в одну з механізованих бригад, яка перебувала в районі проведення ООС. Попри те, що тоді він не міг цілком застосовувати свої навички гармаша, бо артилерія згідно із мінськими домовленостями була відведена з передової, тренування й навчання із застосування штатної зброї не припинялися ні на день.
Повномасштабне вторгнення Ганс зустрів разом із підрозділом на полігоні в Олешківських пісках. Уже за декілька годин вони висунулися на позиції поблизу Херсона. Завданням було зупинити просування ворога в напрямку міста й дати змогу іншим підрозділам підготувати оборону на підступах до Миколаєва.
«Ворог швидко рухався великими багатокілометровими колонами, навіть без прикриття й розвідки. Коли ми зайняли оборону поблизу обласного центру, вже за декілька годин виконали перший бойовий наказ: завдали вогневого ураження по скупченню живої сили ворога на підступах до міста. Загарбники були настільки впевнені у своєї безкарності, що навіть не розраховували, що їм будуть чинити будь-який опір, – згадує події офіцер, –Пам’ятаю, як на Антонівський міст зайшла колона далекобійної артилерії та стала розгортатися просто на відкритому місті, не знаючи, у який бік їм наводитися. Наша піхота не могла не скористатися чудовою можливістю покарати окупантів. Піхотинці швидко зайшли на міст, перебили артилерійську обслугу й захопили декілька артилерійських самохідних систем 2С19 «Мста-С». До речі, ці потужні 152-мм системи досі перебувають у складі наших підрозділів і вдало знищують своїх колишніх господарів».
Протягом двох днів артилерійські розрахунки молодого командира стримували навалу рашистів і тільки після отримання наказу відійшли на завчасно підготовлені позиції. Після цього ворог спробував прорватися на Миколаївському напрямку, але наші захисники зуміли дати гідну відсіч рашистам.
«Атаки не припинялися до початку березня. Ми діяли в тісній взаємодії з механізованими підрозділами й перебували на постійному бойовому чергуванні. Як тільки отримували від аеророзвідки або старшого начальника координати цілій – негайно завдавали вогневих ударів. Відпрацьовували на різних відстанях: від 17 до 20 кілометрів. Інколи виконували завдання в дуже складних умовах. Загарбники постійно полювали на нас, намагалися вирахувати місце нашого розташування. Згадую, як одного разу нам довелося майже декілька годин перебувати під щільним обстрілом їхньої артилерії, РСЗВ, а наостанок по нас завдала ракетного удару ще і їхня авіація. На щастя, тоді обійшлося без втрат. Навіть поранених не було», – розповів випускник Львівської академії сухопутних військ.
Поступово ситуація на південному напрямку фронту стабілізувалася й на початку осені підрозділ Ганса активно діяв у контрнаступальній операції зі звільнення Херсонщини. Щодня артилеристи підтримували вогнем просування піхоти в напрямку обласного центру. І цей шлях був дуже важкий і виснажливий. Але завдяки злагодженості дій розрахунків, вмілому командуванню й організаторським здібностям молодого командира гармаші успішно впоралися зі всіма завданнями.
Офіцера поважають побратими за вміння чітко організовувати та спланувати бойову роботу. Навіть псевдо Ганс відображає не тільки його схожість з представниками нордичних народів, а й німецьку педантичність, що в поєднанні з українською хоробрістю дає гарний результат.
«Дуже пишаюся своїм особовим складом. Половина з них мобілізовані, які до 24 лютого не мали жодного військового досвіду. Їхні підготовка й опанування навичками відбувалися безпосередньо на полі бою. Можу відверто сказати, що досвід, здобутий у бойових умовах, зробив із них справжніх професіоналів артилерійської справи. Сподіваюся, що ми разом виженемо загарбників з Української землі й незабаром відсвяткуємо нашу Перемогу!», – каже офіцер.
Фото: Дмитро Завтонов і Віктор Залевський
Дізнавайтеся першими найважливіші і найцікавіші новини Львова – підписуйтеся на наш Telegram-канал та на сторінку у Facebook.
Олександр КІНДСФАТЕР