Громадський активіст, аналітик ГМ «Опора» Андрій Савчук про переслідування поліції Києва через демонтаж бюста російського поета Олександра Пушкіна у Києві.
«Ні. Я не йду працювати до поліції. Скоріше навпаки. Через Пушкіна та заяву одіозного ректора НТУ поліція Києва почала переслідувати громадських активістів.
Вранці 14 жовтня, на Покрову, через демонтаж бюста Пушкіна та заяву одіозного ректора НТУ до мене додому приходили оперуповноважені Печерського управління поліції ГУНП у м. Києві. А вчора (17 жовтня) я у супроводі адвоката вже був на допиті у слідчого.
Наразі відомо, що через демонтаж бюста Пушкіна, який є відомим символом «русского міра», поліція відкрила кримінальне провадження за частиною 1 статті 296 Кримінального кодексу України, тобто «хуліганство». Нагадую, що згідно з нормами кодексу, хуліганство – це «грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом».
Так-так, усе вірно, демонтаж імперця та символа «русского міра» Пушкіна із публічного простору Києва – це нібито неповага до суспільства. Але цікаво якого суспільства? Російського? Адже, на мою думку, сама наявність пам’ятників Пушкіну та десяткам інших подібних йому «діячів» в Україні і є тією «особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом».
Я звісно все розумію: якась заява, наказ, показники. Але невже у час, коли держава-територист росія постійно обстрілює нас ракетами та дронами-камікадзе, національна поліція не знайшла нічого кращого, ніж захищати пам’ятники російським шовіністам та переслідувати громадських активістів?
Важливим є також той факт, що кримінальне провадження відкрито через заяву до поліції, яка була подана ректором Національного транспортного університету Дмитриченком Миколою Федоровичем. Тобто, столичний університет відкрито став на захист російської ідентичності та Алєксандра Пушкіна.
Микола Дмитриченко відомий репресіями проти студентів та співробітників за часів режиму Віктора Януковича. У 2010-2013 рр. за його вказівкою старости груп організовували студентів на «проплачені мітинги» на підтримку Партії регіонів та міністра освіти Дмитра Табачника – для створення картинки протидії громадській «АнтиТабачній кампанії». 24 серпня 2013 року Віктор Янукович взагалі нагородив Миколу Дмитриченка орденом «За заслуги» І ступеня (Указ Президента України №448/2013). А під час подій Революції Гідності 2013-2014 рр. за вказівкою одіозного ректора здійснювався моніторинг соціальних мереж студентів та працівників для подальшого відрахування прихильників Євромайдану.
Тобто замість того, щоб самостійно ініціювати демонтаж пам’ятника Алєксандру Пушкіну на дев’ятому році війни з російськими окупантами, Микола Дмитриченко вирішив захищати «русскій мір». Хоча у столиці є гарні приклади як мінімум двох університетів – КНУ імені Тараса Шевченка та НМУ імені О.О. Богомольця, які самостійно прибрали меморіальні дошки українофобу Міхаїлу Булгакову зі своїх фасадів.
Чому пам’ятникам Алєксандру Пушкіну не місце в Україні?
- Пушкін є символом російського імперіалізму, уособленням «вєлікого могучєго русского язика», маркером «русского міра» та ідентичності.
- У своїх творах Пушкін відверто пропагував ненависть до українців та поляків, презирливо ставився до гетьмана Івана Мазепи, підтримував геноцид народів Кавказу.
- Пушкін заперечував державність України – називав Україну «малоросією» і дорікав за прагнення незалежності.
P.S. Символічно, що пам’ятник Алєксандру Пушкіну знаходиться по вулиці Івана Мазепи. Якраз у тому місці, де у 1696 році на кошти українського гетьмана Івана Мазепи був збудований один з найвеличніших соборів Києва – Військовий Микільський собор. У 1934 році собор був зруйнований більшовиками, як «розсадник українського буржуазного націоналізму», а на його місці з’явився Палац піонєрів. Натомість сам Алєксандр Пушкін у своїй поемі «Полтава» створив образ немічного, боязкого та старого Івана Мазепи».
Дізнавайтеся першими найважливіші і найцікавіші новини Львова – підписуйтеся на наш Telegram-канал та на сторінку у Facebook.
Андрій Котенський