Захисника з Львівщини посмертно нагородили орденом Богдана Хмельницького

Старшого лейтенанта Михайла Путінцева, який загинув захищаючи Україну від російських окупантів, посмертно нагородили орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Про це йдеться у Facebook Академії сухопутних військ.

Старший лейтенант Михайло Путінцев загинув поблизу села Щербаки, що у Запорізькій області, самовіддано захищаючи Україну від підступних рашистів.

Указом Президента України мужнього офіцера нагороджено орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня – за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.

У Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного розповідають, що у 2018 році Михайлао Путінцев закінчив навчальний заклад і отримав омріяне звання лейтенанта.

«Омріяне, тому що з дитинства завжди говорив, що обов’язково стане офіцером. Першим кроком стало навчання у Волинському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Небесної Сотні. А Львівську академію обирав свідомо: був переконаний, що це кращий військовий навчальний заклад України», – розповідає його мати Анна.

Командиру навчального курсу, науково-педагогічним працівникам вишу Михайло запам’ятався сумлінним, відповідальним курсантом, який навчався з великим бажанням. Окрім фахових предметів, значну увагу приділяв іноземним мовам. Був переконаний: Україна обов’язково увіллється до європейської спільноти, а вітчизняне військо стане повноправним членом Північноатлантичного альянсу. А щоб порозумітися з колегами із інших держав, одного бажання замало. Тому досконало володів англійською та іспанською. Навички удосконалював також під час міжнародних військових миротворчих заходів, які проходили у Міжнародному центрі миротворчості та безпеки.

Після випуску з Академії Михайло отримав скерування у 128 окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада – Закарпатський легіон  на посаду командира інженерно-саперного взводу. Побратими розповідають, що попри свою молодість, він був напрочуд серйозним та відповідальним, а ще чесним та відданим ратній справі.  Завжди говорив: «Дрібниць під час виконання будь-якого завдання не повинно бути, потрібно все прораховувати і передбачати завчасно! І обов’язково – на кілька кроків наперед»

«Надзвичайно важко усвідомлювати, що сина вже немає. Я виховувала його одна і ми відчували один одного навіть на відстані. Не встигла подумати про нього – він уже телефонує і я чую його співучий тембр: «Привіт, мамусю! Я поряд… Як ти, як бабуся, як Маруся?» Він надзвичайно любив молодшу сестру!.. А ще казав: «Кожен з нас боронить не лише Україну, а й свою родину. «Мам, все, що я роблю – все про тебе, для тебе, все тобі». Я переконана, що мій турботливий, чуйний і такий лагідний синочок тепер захищатиме мене з Небес. Я вірю у це!», – розповідає нині мати Михайла

Дізнавайтеся першими найважливіші і найцікавіші новини Львова – підписуйтеся на наш Telegram-канал та на сторінку у Facebook.