Звернення президента України Володимира Зеленського до українців на 31-й день війни:
«Вільний Славутиче, який загарбникам не підкорити, сьогодні ми були разом з тобою на твої вулицях, у твоєму протесті та всі разом говорили окупантам – йдіть додому, поки ще можете ходити.
Окупантам не допоможе нічого, що вони роблять. Відключення нашого телебачення, листівки з пропагандою. Роздача рублів, які в Росії скоро прийматимуть на вагу, а не за номіналом. Не допоможе і підкуп маргіналів, яких окупанти шукають по всім смітникам, щоб зобразити нібито проросійську владу. Відповідь проросійським військам буде тільки одна –ненависть і презирство.
Українські селяни голіруч беруть у полон пілотів збитих російських літаків. Наші тракторні війська, українські фермери, забирають російську техніку в полях і віддають її нашим Збройним Силам, в тому числі найновіші зразки, які Росія намагалася зберегти в секреті. А тепер окупанти її кидають і втікають. І правильно роблять, бо їм звідси краще втекти, ніж померти.
Говорив з президентом Польщі про необхідність посилення нашої спільної безпеки, безпеки наших держав. Яка ціна цієї безпеки? Це літаки для України, це танки, протиракетна оборона, протикорабельна зброя. Це те, що є у наших партнерів і що у них просто припадає пилом. Зрештою, це не тільки для свободи України, це для свободи Європи.
Це всього лише один відсоток від всіх літаків НАТО. І один відсоток усіх танків НАТО. Ми не просили більше. А чекаємо вже 31 день. Хто керує Євроатлантичною спільнотою? Невже досі Москва через залякування? Партнерам потрібно активізувати допомогу Україні. Це безпека Європи.
Сьогодні зв’язався із захисниками Маріуполя. Їхня рішучість, героїзм, стійкість вражають. Вдячний кожному і кожній з них. Хоча б відсоток їхньої хоробрості тим, хто вже 31 день думає, як же передати десяток-другий літаків, або танків.
Україна не може збивати російські ракети з дробовиків та кулеметів, яких забагато у поставках. А деблокувати Маріуполь неможливо без достатньої кількості танків, іншої бронетехніки та обов’язково – літаків.
Про це знають всі захисники, всі цивільні, які вмирають там в блокаді. Про це знають в США, знають усі європейські політики. Про це мають знати якнайбільше людей на Землі, щоб всі зрозуміли, хто і чому побоявся запобігти цій трагедії».
Анастасія Диняк