Ольга Токарчук: «Суть культури полягає в безперервному напруженні й уявленні того, що нас оточує»

Нобелівська лауреатка Ольга Токарчук під час у 28 BookForum про роль культури у житті суспільства:

«Пандемія пришвидшила процес, який почався ще до неї. А саме: повернення до природи, близькості з природою і децентралізації великих агломерацій. Узагалі, до намагання жити там, де людина краще почувається, де має більше почуття безпеки, але також має чистіше повітря, кращу воду, ближчих сусідів, перестає бути анонімним. І мені здається, що цей соціологічний тренд колись вважатиметься характерною рисою XXI століття.

Контакти з минулим, розумні рефлексійні контакти з минулим, вимагають зусилля — інтелектуального, емоційного, когнітивного також. Відкритості, яка не є пасивною, а є станом напруги.

Мені здається, що культура загалом — це якийсь різновид напруги уяви. Література нам показує більше, презентує світ досконалий, витворений, сповнений емоцій, героїв, діалогів, думок, інтуїції. І коли поїхати кудись у ті місцини, властиво, завжди настає шок і розчарування, адже цього всього там немає. Це саме та вищість мистецтва над дійсністю, яка особливо мене захоплює.

Суть культури полягає в безперервному напруженні й уявлянні того, що нас оточує. Творенні сенсів, зберіганні цих сенсів. Поглянь на Голівуд і всі ці голівудські міфи. Більшість тих, хто поїхав у Лос-Анджелес і їхав тим бульваром Призахідного сонця машиною, повертався розчарованим. Не так усе мало бути. Ми це знаємо зовсім із інших картинок, інших кадрів.  Часом мені здається, що фікція, вигаданий образ, щось створене, витворене набагато сильніше, ніж дійсність. Дійсність — це лише манекен, як у Бруно Шульца, сутність ще незавершена, це мистецтво, література мають її назвати, мають наділити її рисами, щоб це набуло сенсу і почало діяти.

Дійсність складається з безкінечної кількості точок зору. Ми можемо вибрати часом таку точку зору, а часом іншу, і тоді те, що ми бачимо, постане в іншому світлі. Але треба бути свідомим цього. І дійсність надто складна, щоб висловлювати про неї прості судження, якщо йдеться не про математику  чи фізику, де діють прості закони. Головним завданням літератури є спроба описати цю складність світу, завдяки тому, що вона спонукає читача ідентифікуватися з персонажами.

Я винесла з дому, від мого батька і матері, переконання, що поняття національних відмінностей — це трохи фольклористичне поняття. Я знала, що ми відрізняємося, але люди значно ближчі одне до одного. Будучи дорослою дівчиною, яка вирушила в подорож на кілька років, я утвердилася в цьому переконанні, що люди в абсолютній, драматичній більшості ближчі і виявляють більше спільного, ніж відмінного».

Джерело: 28 BookForum