Львівські медики на курорті у Єгипті реанімували колегу, який потонув заплутавшись за канат буя. Неймовірну історію порятунку чоловіка, який пробув під водою п’ять хвилин і не подавав ознак життя, оприлюднило Західне регіональне управління Держприкордонслужби України на своїй сторінці у Facebook.
Усе розпочалося із мандрівки на відпочинок Червоного моря колег медиків – старшого ординатора відділення клініки хірургії військово-медичного клінічного центру Держприкордонслужби України Ігора Манкевича (на фото ліворуч), його дружини Анни – працює Львівському обласному центрі репродуктивного здоров’я та двох їхніх друзів-медиків – Максим (на фото праворуч), який є колегою Ігоря по відділенню клініки хірургії ВМКЦ та Віталія – лікаря-уролога Львівської обласної клінічної лікарні.
У день прибуття на курорт товариші відпочивали біля басейну, відклавши візит на пляж до ранку наступного дня.
Вранці, ще до сніданку, товариство вирушило до моря, аби попірнати із пірсу. Акваторія для купання була обмежена і позначена на поверхні води буями. Орім медиків у цій зоні купалися ще з десяток людей.
«Після чергового занурення я помітив, що Максим задовго перебуває під водою. Одразу про лихе не подумав, але пірнувши я побачив, що його нога була обвита тросом, який з’єднує буй на поверхні води з металевим гаком, що кріпиться до дна. Яким чином Максим заплутався у трос – невідомо, але спроба його звільнити виявилася невдалою і я одразу покликав на допомогу. Люди, що були на пірсі, негайно покидали нам рятувальні кола. Удвох з Віталієм ми продовжили спроби звільнити ногу Макса з канату. Іноді нам допомагали інші відпочивальники, але нам все одно не вдавалося його витягнути. Він залишався у пастці за один метр від поверхні води, здавалося, вже більше трьох хвилин», – згадує Ігор Манкевич.
Після цього чоловіки попросили ножа, аби розрізати трос, однак столовим ножом цього зробити не вдалося. У цей же час медик Анна кинулася принести великий кухонний ніж, яким невдовзі невідомий чоловік пірнув та перерізав злощасний канат.
Процес звільнення потопельника з-під води тривав близько п’яти хвилин. На поверхню Максима підняли без ознак життя.
«Усі ознаки вказували на утоплення. Проте, повірити у втрату друга ми не хотіли і не мали права, тому приступили до «відкачування»… На непрямий масаж серця і штучну вентиляцію легень ми витратили близько 15 хвилин. Здавалося, що минула вічність, але у Максима таки з’явилися ознаки життя – пробився пульс та з’явилося слабке дихання – розповів Ігор Манкевич.
За цей час персонал готелю приніс кисневий балон з маскою, який дуже став у нагоді, а також до місця події прибула й «швидка».
Надалі за справу взялися місцеві медики, які дозволили нам супроводжувати Максима до шпиталю. У медзакладі нас вже очікувала реанімаційна бригада лікарів. Приблизно за пів години лікарі повідомили, що Максим житиме.
На ранок наступного дня постраждалого Максима від’єднали від апарату ШВЛ і він був при свідомості. Але про те, що з ним сталося нічого не пам’ятав. Лише на третю добу врятованого чоловіка виписали із лікарні.
«Прийшовши до тями майже одразу зорієнтувався де знаходжуся, але не розумів і не пам’ятав чому. Спочатку подумав, що втратив свідомість на сонці і потрапив до лікарні. Коли вранці приїхали товариші, розмови про цю ситуацію не заводили, зважаючи на мій «ейфорійний» стан. Розповіли мені про всю рятувальну операцію аж за дві доби. Нажаль чи на щастя, я про неї нічого не пам’ятаю… Звісно, мою вдячність товаришам за врятоване життя не можна виміряти якоюсь величиною. Вони чудові люди і вірні друзі», – розповів Максим.
Дізнавайтеся першими найважливіші і найцікавіші новини Львова – підписуйтеся на наш Telegram-канал та на сторінку у Facebook.
Андрій Котенський