Український журналіст, політичний оглядач і публіцист Віталій Портников про політрепресії, що зараз відбуваються у державі, та які наслідки вони матимуть:
«Не потрібно себе обманювати і вмовляти, що репресії режиму Володимира Зеленського проти його попередника Петра Порошенка чимось відрізняються від репресій режиму Володимира Путіна проти Михайла Ходорковського або репресій режиму Віктора Януковича проти Юлії Тимошенко.
Ні, у цих репресій одна і та ж природа. Так молодий авторитаризм намагається затвердити себе, щоб посіяти страх у країні і отримати повний контроль над самим її існуванням і над її фінансовими потоками. Приводи для репресій у авторитарних режимів теж ніколи не відрізняються: і Ходорковського, і Тимошенко, і Порошенка звинувачують в корупції, але не знаходять ніяких реальних можливостей для такого звинувачення та фактично намагаються влаштувати судилище у зв’язку з діями, пов’язаними з виконанням службових обов’язків. І “групи підтримки” у таких дій завжди одні й ті ж – олігархи. У Путіна це був Роман Абрамович, який хотів позбутися конкурента й помститися йому за невдале об’єднання компаній. У Януковича – Дмитро Фірташ, який хотів помститися Тимошенко за те, що “РосУкрЕнерго” відтягли від газового пирога. У Зеленського – Ігор Коломойський, який мститься за націоналізацію “Привату”. Все сходиться.
Не сходиться тільки електорат. У Путіна це була знаменита агресивно слухняна більшість, яка раділа розправі над багатіями відомої національності, бачила в цьому ознаку вставання Росії з колін і була готовою брати участь у путінських війнах та авантюрах для того, щоб вставання було більш успішним. І у Путіна були нафтодолари для цієї більшості, він покращив її життя. І зараз може триматися хоча б завдяки спогадам про це поліпшення і надіям, що правитель зможе його повторити.
Електорат Януковича – це пасивно слухняна більшість, у першу чергу працівники олігархічних підприємств сходу і півдня країни, які вважали, що їхній герой може робити все, що йому заманеться, аби їм краще жилося. І дійсно з початком правління Януковича, як і з початком правління Путіна, був пов’язаний об’єктивний вихід з економічної кризи.
А електорат Зеленського – це аморально байдужа більшість. Тому що тільки відсутністю моральних установок і байдужістю до майбутнього країни, свого майбутнього і майбутнього своїх дітей можна пояснити голосування за випадкову людину, яка ніколи не займалася політичною діяльністю й управлінням. Голосування, продиктоване олігархічними телеканалами, власним невіглаством, інфантильною вірою в диво.
Але цю більшість важко назвати слухняною. Вона є різною, однак схильною до непокори. І для того, щоб нею управляти, для того, щоб отримати від неї патент на довгострокове розграбування України, її потрібно нагодувати. І на гребені поліпшення життя людей займатися політичними розправами.
А правління Зеленського почалося з падіння темпів зростання української економіки і наближається до епохи тотальної бідності. Ми зараз доживаємо в буквальному сенсі слова останні тижні навіть не благополуччя, а ілюзорних надій на те, що не буде гірше. Буде. Ще як буде.
І займатися саме у цей небезпечний для країни момент не пошуком шляхів для її спасіння, не домовленостями про національну єдність, а політичними репресіями – це суцільне безумство. Це власне політичне самогубство, це знищення держави, це скочування воюючої країни до анархії і дестабілізації. Навіть Путін і Янукович в аналогічній ситуації не дозволили б собі такого».
Джерело: Еспресо
Наталя Дуляба