Заступник головного лікаря Львівської обласної інфекційної лікарні Ігор Берник про готовність медзакладу до протистояння коронавірусу, неприємності з якими стикаються працівники інфекційної лікарні і їхні рідні та важливість підтримки медиків добрим словом:
«Пробував знайти час, щоб хоч частково відповідати на ваші питання, коментарі і зіштовхнувся з немалою кількістю негативу і бруду про недоліки, і неготовність нашої лікарні до цієї пандемії. Хочу один раз дати відповідь, і не повертатись до цього.
Все, що ми робимо останніми тижнями – це тільки підготовка! Підготовка до найскладнішого періоду, часу важких випробувань і швидких рішень!
Лікарі, медсестри та молодший персонал зараз під найбільшим ризиком інфікування. Значна частина медичних сестер і санітарок – це переважно жінки 55 і старші. Разом з тим, коли хворіє один працівник-це збільшує навантаження на інших. Кожен з нас розуміє і усвідомлює більше, ніж будь хто інший, наскільки важливим є захист при наданні допомоги, догляді за хворим з інфекційною хворобою.
Отже, надійний і постійний захист медпрацівників, які постійно знаходяться в зоні ризику, перебувають на першій лінії, безпосередньо контактують з хворими протягом періоду їх перебування у лікарні, є однією з пріоритетних задач.
На сьогодні наш персоналі максимально захищений засобами індивідуального захисту, комплектація яких навіть перевищує вимоги наказу МОЗУ та рекомендації ВОЗУ. Але краще перестрахуватись, ніж недооцінити! Так є сьогодні, як буде завтра – залежить від сили розгортання пандемії в нашому регіоні, і тому ми щодня прикладаємо максимально зусиль і дякуємо кожному, хто допомагає нам поповнювати запаси цих засобів.
Нажаль, негатив і критика, подана за неперевіреною інформацією про невідповідну якість, кількість наявних засобів індивідуального захисту не додає сил в ці нелегкі часи.
Я пропоную всім тим, кого цікавить питання правил протиепідемічної безпеки при роботі в інфекційних стаціонарах, просто прийти й запитати. А ми готові розповісти і пояснити. Можливо саме після діалогу з нами ви переконаєтесь, що не все так, як вам виглядає зі сторони. Можливо у вас одразу виникне бажання стати пліч о пліч з нами, і далі йти разом! Ми відкриті до діалогу і співпраці.
Хочу попросити всіх – краще допоможіть, підкажіть, запитайте, а не критикуйте одразу!
А ще, поділюсь трішки тим, чого найбільше хочемо ми, медики! А ми хочемо небагато – лише щоб все скоріше закінчилось, і з найменшими людськими втратами. Хоча ми не задумуючись заходимо до всіх хворих чи підозрілих, бо це наше покликання, це наш обов’язок, однак нам всім дуже непросто щоразу це робити. І невідомо, хто скільки витримає психологічно, але однозначно – життя і здоров’я кожного з Вас для нас на першому місці, ми зробимо все можливе, щоб врятувати кожного.
Чи ви знаєте, з якими труднощами і неприємностями стикаються наші працівники, їхні рідні і родичі за місцем проживання? Від них і від їхніх рідних люди, сусіди, знайомі «шарахаються», не пускають в магазини, на роботу! Ну хіба так можна?
Ми щодня спілкуємся з усім персоналом, заспокоюємо їх, відповідаємо на їхні питання, допомагаємо один одному вирішити якісь побутові речі, просимо допомоги в інших. Переконуємо залишитись працювати, багато хто не один раз хотів звільнятись, в основному не через страх, а саме через ставлення до їхніх сімей, родин з боку інших! Є люди, які вже звільнились-хто в цей час займе їх місце?
Але наразі ми працюємо, бо розуміємо, що маємо це робити, незважаючи ні на що! Працюємо, тому що розуміємо як ніхто інший, чим ризикують наші люди і наша країна.
І ми розраховуємо на подальшу вашу підтримку, розуміння і допомогу.
Я впевнений, що нам треба триматися разом, кожному робити те, що вміємо і можемо, підтримувати і допомагати один одному. Байдужість вбиває не менше, ніж вірус!
Беззаперечно дотримуватись карантинних заходів, більшість країни так роблять і мають позитивний ефект! В жодному разі не надіятись, що нас не зачепить – зачепить! Дай нам Бог не мати «другої Італії»!
Нація і країна буде здорова тоді, коли повернеться повага і довіра один до одного, до простого лікаря, вчителя, військового! Давайте одужаєм зараз разом, маємо унікальний шанс це зробити!
І маю до вас прохання – ПРОСТО ПІДТРИМАЙТЕ МЕДПРАЦІВНИКА ДОБРИМ СЛОВОМ!»
Андрій Котенський