На посаду директора музею імені Андрея Шептицького претендують двоє людей

На посаду генерального директора Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького претендують двоє людей. Документи кандидатів на цю посаду оприлюднило Міністерство культури, молоді та спорту України.

Першим кандидатом є Ігор Кожан. Він –  з 2006 року генеральний директор Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького. У музеї працює 1988 року. Ігор Кожан є «заслуженим працівником культури України» та «заслуженим діячем культури Польщі».

Другий претендент на посаду директора Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького – Остап Лозинський, український художник, іконописець. Є викладачем теоретично-практичного курсу «Основи композиції» в іконописній школі «Радруж» Українського Католицького Університету. Десять років працював у Національному музеї Андрея Шептицького.

Детальніше з документами, які подали кандидати конкурсній комісії, можна за посиланням. 

У Мінкульті додають, що усі зацікавлені особи протягом семи днів з дня оприлюднення відомостей про кандидатів, з 2 по 8 березня, можуть подавати пропозиції та зауваження щодо кандидатур на електронну пошту [email protected] (з позначкою «пропозиції та зауваження «Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького»). Їх буде передано конкурсній комісії, яка й обере генерального директора Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького.

Довідка:

Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького — одна з найвизначніших в Україні скарбниць пам’яток вітчизняної культури і мистецтва. Основний корпус розташовується на проспекті Свободи, 20.

Закладений 1905 року греко-католицьким митрополитом Андреєм Шептицьким як приватна фундація, у 1913 року урочистим актом переданий у дар українському народові.

Фонди музею налічують понад 150 000 одиниць збереження, репрезентуючи вікові традиції розвою української національної культури.

Предметом особливої гордості є найбільша й найповніша в Україні колекція середньовічного українського сакрального мистецтва XII-XVIII століть. Це ікони, скульптура, рукописи і стародруки, декоративна різьба, металопластика та гаптовані церковні тканини. Найбільш багатогранно у збірці музею представлена ікона XIV-XVIII ст., здебільшого з теренів Західної України.