Йому було лише 16 років… П’ять років тому – 25 липня 2014 року, проросійські бойовики стратили школяра Степана Чубенка за проукраїнську позицію.
Степан Чубенко – український школяр і патріот, воротар футбольного клубу «Авангард» (Краматорськ), катований і розстріляний бойовиками проросійської терористичної організації «ДНР» за проукраїнську позицію,
Як відомо, на початку липня 2014 року хлопця затримали у Донецьку. Причиною стала синьо-жовта стрічка на його рюкзаку. Цього виявилося достатньо для вбивства дитини.
Степан Чубенко вчився у краматорській загальноосвітній школі № 12, захоплювався спортом. Спочатку займався греко-римською боротьбою, потім захопився футболом, захищав ворота юнацької команди «Авангард» з Краматорська, мріяв стати професійним воротарем. Вболівав за донецький «Шахтар», відвідував його матчі в Донецьку, їздив з командою по іншим містам України. З друзями організував команду КВК, яка їздила виступати в різні міста України. Також з товаришами Степан опікувався дитячим будинком в Краматорську. Вони часто відвідували малюків, привозили їм іграшки, одяг, книжки, ласощі. Своїй дівчині Степан говорив, що коли вони одружаться, народять одну дитину і ще двох всиновлять.
З початком проросійських виступів в Україні у 2014-му Степан з друзями брав участь в мітингах на підтримку цілісності України, які проводилися в Краматорську. Хлопці носили воду, продукти, засоби гігієни українським військовим, які прибули в місто. Під час обстрілу він допомагав спускатися у сховище літнім людям, носив їм воду, коли місто опинилося відрізаним від водопостачання. Ризикуючи життям, Степан зняв з міської площі ДНРівський прапор.
Коли у квітні 2014-го російські бойовики захопили місто, мати відвезла Степана до своїх батьків в Росію, але через місяць він повернувся, заявивши, що не хоче ховатися «як пацюк» у важкі для країни часи.
У липні 2014-го Степан поїхав до друга в Київ. 23 липня сів на поїзд у столиці, щоб повернутися додому. Їхав через Донецьк, де був затриманий бойовиками з батальйону «Керч», за однією з версій, за жовто-блакитну стрічку на рюкзаку та шалик ФК “Карпати”, а за словами Ігоря Стокоза, представника Донецької обласної військово-цивільної адміністрації, — через те, що вступив у суперечку з ними, відстоюючи позицію єдиної неподільної країни. Бити неповнолітнього хлопця проросійські бойовики почали ще в Донецьку. Потім відвезли до Горбачево-Михайлівки, де після страшних катувань розстріляли.
Відразу після зникнення сина, його мати поїхала в Донецьк на його розшуки. Їй вдалося дізнатись, що хлопця було розстріляно… Лише наприкінці вересня 2014-го, до матері прийшла звістка, що тіло сина знайдено. Ексгумацію було призначено на 3 жовтня, в ході якої, мати впізнала свого сина. Їй вдалося домогтися його відправлення у Краматорськ. Поховали Степана Чубенка 8 листопада 2014 року в його рідному місті.
Вбивцями неповнолітнього патріотичного хлопця виявилися троє бойовиків з батальйону «Керч» — Юрій Москальов (нар. 1969, Донецьк), Вадим Погодін (нар. 1971, Донецьк), Максим Сухомлинов (нар. 1984, Макіївка).
19 липня 2017 року мати Степана Чубенко звернулася за допомогою до України. Генеральна прокуратура України звернулася до Російської Федерації з проханням видати убивць школяра.
У листопаді 2017 трьох вбивць 16-річного українського патріота, — Дзержинським судом заочно засуджено до довічного позбавлення волі.
По нині двоє вбивць переховуються в Росії, а Погодін — в окупованому Криму.
«Стьопу вбили дуже жорстоко. Він точно не міг заслужити таке: руки, замотані за спиною скотчем, вибиті зуби, множинні каліцтва і кульові поранення… Всього вистрілили п’ять разів. У голову. Перед тим, як стріляти, його обличчя закрили футболкою – мабуть, не могли дивитися йому в очі. а ще зняли кросівки – потім ми помітили їх на фотографії одного з вже убитих бойовиків. у мене була очна ставка з одним зі свідків. Він попросив вибачення, що не втрутився і не врятував Степана, а ще сказав: «Ваш хлопець дуже добре тримався. Він не плакав і не просив про помилування», – згадує матір Героя Сталіна Чубенко, у одному з інтерв’ю.
8 травня 2016 Степан Чубенко отримав «Народний Герой України», а 28 червня 2017, Орден «За мужність» III ступеня. Посмертно нагороди сина отримали його батьки.
Герої не вмирають!
Андрій Котенський