Генеральний директор – художній керівник Львівського національного академічного театру опери та балету ім. С. Крушельницької Василь Вовкун про «аншлаговість» нашої Опери та її популярність серед молодої публіки:
«Що стосується Львова, то ми відзначаємось тим, що у нас є молода публіка. При цьому, що у Європі молода публіка майже відсутня. Мабуть, це ще й тому, що наша молодь є інтелектуальною, духовно багатою. Більше того, у нашому театрі з’явилися сучасні вистави. Все це у синтезі дає свій результат, адже глядач йде у наш театр. До мого приходу як директора аншлаги були рідкісним явищем. Нині у нас вартість квитка зросла до понад тисячі гривень, а у п’ятницю, суботу, неділю все розкуповується повністю. Ми тішимося, адже це дає нам можливість заробляти, ставити нові прем’єри чи вирішувати якісь інші театральні та господарські проблеми.
Насправді зараз наша опера стала дуже модною. Це все командна гра, присутність програми «Український прорив», про яку я вже згадував, робота з українськими композиторами. Так, Юрій Ланюк написав оперу «Чуже обличчя», а Іван Небесний завершує «Лиса Микиту», також маємо постановку, яка 40 років не могла відбутися в Україні, – «Коли цвіте папороть»… Ми розширюємо рамки оперного мистецтва через українську музику. Адже до цього на сцені оперних театрів існувало три твори: «Наталка Полтавка», «Запорожець за Дунаєм», «Тарас Бульба».
Ще один напрям – зарубіжна модерна опера. Так, для постановки опери «Турандот» Дж. Пуччіні запросили одного з ведучих польських режисерів Михаїла Знанецького. Окрім цього, я зустрівся з Кшиштофом Варліковським (польський театральний режисер, – ред.) на його прем’єрі опери «Саломея», щоб запросити його до постановки у Львівській опері.
Ми відкрили у Дзеркальній залі Музичний салон, де відбуваються камерні концерти, опери, балети, і оголосили конкурс для українських композиторів на написання камерної опери. Все це створює єдиний культурний простір в театрі, де кожний квадратний метр працює, приваблює глядача, змушує його думати. Ми запрошуємо у Львівську оперу відчути симфонію життя через її різні складові: архітектуру, внутрішній інтер’єр, музику, вистави… Це все і відрізняє нашу оперу від інших».
Соломія Головіна