–Для початку розкажіть детальніше про свою прогресивну програму розвитку перинатального центру?

–Насамперед хотіла б сказати, що найбільшою проблемою в перинатальному центрі є запуск другої черги реконструкції – гінекологічного корпусу. Зараз за сприяння керівництва області проводяться необхідні роботи, щоб максимально швидко його ввести в експлуатацію, оскільки це все – єдиний комплекс. Ми не можемо вберегти всіх пацієнтів від ускладнень після пологів, наступні етапи мали б вестися у гінекологічному корпусі до повного одужання. Цей механізм має бути замкнений, тому основним акцентом у моїй програмі є комплексний підхід до збереження репродуктивного здоров'я у перинатальному центрі. Тобто, жінка має можливість пройти всі етапи від моменту планування сім'ї, виношування вагітності, профілактики захворювання і до післяпологового періоду. Допомога повинна надаватися жінкам у різні вікові періоди, а перинатальний центр повинен працювати на благо сімей Львівщини. Це замкнений цикл і пацієнту не потрібно нікуди відлучатися із центру: всі процедури – і профілактичні, і лікувальні відбуватимуться на місці. Це дозволить створити нам високоефективну систему.

–Із чого власне почнете, якщо Вас таки оберуть гендиректором? Які першочергові рішення приймете?

–Мені потрібно буде проаналізувати, проінвентаризувати кожен напрямок – фінансово-господарський, кадровий, медичний, щоб зрозуміти, як рухатися далі. Далі – перетворення перинатального в комунальне некомерційне підприємство. Відомо, що в області активно проводиться медреформа, зокрема, центр репродуктології, де я є керівником, вже пройшов процес перетворення. Це дозволить стати перинатальному автономним, незалежним і працювати з більшими можливостями. Трансформація в некомерційне підприємство дозволить керівникам приймати багато рішень самостійно, по-іншому розпоряджатися фінансово-гоподарським напрямком і медзаклад зможе заробляти гроші на себе сам.

–Коли на посаду призначили теперішнього в.о. керівника перинатального центру Ігоря Потапова, відбулася хвиля звільнень. Якщо керівником таки станете Ви, будете проводити якісь кадрові зміни?

–Найперше – поспілкуюсь з керівниками структурних підрозділів та колективом. У них є певні напрацювання, результати в роботі з часу відкриття перинатального центру. Звичайно, до всіх рішень я підходитиму виважено. У мене є певні вимоги, завдання та стратегія і, якщо люди згідні працювати в команді, дотримуватися тих принципів роботи та стандартів, то, думаю, вони залишаться і ми разом розвиватимемо перинатальний центр.

–Чи бачите якісь недоліки у нинішній роботі перинатального центру? Що гальмує його розвиток?

–Мені важко оцінювати, оскільки я не працюю там. Однак зауважила одну річ: не бачу результатів роботи висвітлених у ЗМІ, що керівництво та адміністрація перинатального центру презентує показники своєї діяльності мешканцям Львівської області…У цьому медзакладі роблять епідуральну анестезію, що дає можливість знеболити пологи, але не всі пацієнти про це знають. Тобто, напевно, є деякі недопрацювання в інформаційно-просвітницькому напрямку. Щось конкретно можна говорити лише після проведення аудиту основних напрямків діяльності.

Я готова до прозорої роботи та конструктивного діалогу. Часом цікавлюся у жінок, чому вони їдуть народжувати закордон, у цю ж Польщу. Так ось: їх найбільше турбує сервіс і, звісно, професійність. Хоча я б не сказала, що в Україні є менш професійні лікарі, але, напевно, на якихось етапах ми недопрацьовуємо. Я готова розібратися з цією ситуацією, вникнути і забезпечити у перинатальному цей комплекс, починаючи від сервісу (доступності, якості, тощо) і до результату – вдоволеного пацієнта.

–У вас є стратегія щодо покращення фінансового становища перинатального? Яким чином досягнути фінансової незалежності, щоб не розраховувати лише на бюджетні кошти?

–Відомо, як зараз фінансується медицина. Так, практично 70% бюджету йде на зарплату працівників, решта – на найнеобхідніші речі, які потрібні для функціонування закладу. Тому я і говорю про перетворення в комунальне некомерційне підприємство, про введення платних послуг за сервіс та можливість самим заробляти кошти.

Слід зрозуміти, що держава гарантує безкоштовні пологи. Із 2020 року третинна ланка має вступити в цю реформу, зокрема, і пологові будинки та перинатальні центри. Вони укладатимуть договори з Національною службою здоров'я. У залежності від кількості пологів буде надходити фінансовий ресурс, це буде гарантований медичний пакет, забезпечений державою, все що поза ним – можна буде вводити на платній основі: це і вибір лікаря, і робота в понаднормовий час, і додатковий сервіс…

Це один із способів, але є ще і багато інших джерел фінансування: залучення коштів обласного бюджету, співфінансування, благодійна діяльність, гранти та різні проекти. Так, нещодавно на базі перинатального відкрили Центр допомоги новонародженим «Колиски надії», на це було спрямовано 6 млн грн. Якщо я стану керівником, намагатимуся максимально працювати над такими речами.

–Під час громадських слухань деякі кандидати багато говорили про те, що перинатальний центр треба робити медичною візитівкою Львівщини? Як Ви будете над цим працювати?

–На початку нашої розмови я говорила про розвиток перинатального центру. Так ось, якщо будуть впроваджені всі ті етапи – від планування сім'ї, профілактики порушень репродуктивного здоров'я, ведення вагітності і до післяпологового періоду, кожен з них буде забезпечений сучасними, інноваційними методами діагностики та лікування і надання максимального спектру послуг, то перинатальний стане візитівкою Львівщини.

–Відвідавши ваш центр репродуктивного здоров'я, важко повірити, що це не приватна клініка. Але, на жаль, мало які медичні комунальні установи можуть похвалитися таким успіхом, вірніше – одиниці. Чому так виходить? Чи справді вирішальну роль в цьому таки відіграє керівник?

–Напевно, найперше тут йдеться про бажання керівника змінювати себе та йти в ногу з часом. По-друге, це самовдосконалення, зокрема, участь в навчаннях і всіляких тренінгах. Так, у Львові за сприяння департаменту охорони здоров'я Львівської ОДА створено Школу успішного медичного менеджера, де беруть участь майже всі керівники обласних установ.

Також керівник повинен мати чітку стратегію розвитку, крок за кроком її реалізувати, а також мотивувати колектив до цього. Сучасний центр і візитівка області – звісно, це не є робота одного-двох місяців. Тут результат не може бути миттєвим, тому що це складна система для впровадження… Але при великому бажанні, при вмінні правильно донести та подати інформацію керівництву області про те, що ці речі є необхідними, можна досягнути результату. Без співпраці із обласним керівництвом буде важко самостійно досягнути дійсно масштабного розвитку.

Керівник медустанови повинен бути хорошим управлінцем. Тут також варто зауважити, що із 1 січня МОЗ анонсує розділення функцій гендиректора, який працюватиме над стратегією установи, та медичного директора, який більше займатиметься медичними питаннями… Звісно, важливо, щоб у них було спільне бачення розвитку.

–Заступник голови облради Володимир Гірняк під час громадських слухань наголосив, що при виборі керівника будуть рахуватися із думкою трудового колективу. Ви якось налагоджуєте контакти з працівниками перинатального?

–Для початку скажу, що практичну діяльність як акушер-гінеколог я розпочала якраз із перинатального центру. Я працювала там до 2011 року, поки не стала керівником центру репродуктивного здоров'я.

Можливо на перший погляд видасться, що я нічого не зробила для перинатального, коли він простоював. Але протягом цих років я підтримувала зв'язок з колективом, і, коли його закрили, взяла до нас на неповну зайнятість працівників звідти, щоби вони не втрачали кваліфікацію. Також у центрі репродуктивного здоров'я розмістили кафедру акушерства та гінекології (кафедра акушерства, гінекології та перинатології ФПДО ЛНМУ ім. Д. Галицького) . Тобто, на своїй посаді, відповідно до своїх повноважень я максимально робила все, що могла у цій ситуації.

–Чому, на вашу думку, конкурсна комісія так і не змогла обрати очільника з першого разу і було вдруге оголошено конкурс? Чи після цього Ви якось переглянули і вдосконалили програму?

–Мені важко відповісти, чому не вдалося, це все вирішує конкурсна комісія. Свою стратегію я дещо вдосконалила, але загалом вона залишилася незмінною. Замкнений цикл, комплексний підхід до вирішення проблем, пацієнтоорієнтованість, високоефективна сучасна система – ось основні акценти стратегії.

–Під час громадських слухань багатьох турбувало питання конвертів з «подяками» лікарям. Як від цього відучити і лікарів, і самих пацієнтів, а особливо – в контексті медреформи, яка передбачає, що всі кошти мають йти винятково через касу?

–Звісно, найперше повинні проводитися профілактичні розмови з лікарями та усім медперсоналом. Я розумію, що потрібно запровадити систему, яка б ефективно працювала і дозволяла використовувати інші прозорі механізми. Тут мушу згадати про постанову Кабміну №368, яка передбачає, що пацієнти можуть робити цільові внески у благодійний фонд і чітко вказати там на що ці кошти повинні піти: на зарплату лікаря, матеріально-технічну базу, тощо. Як керівник я маю ці кошти відрахувати на зарплатню цього лікаря, якому вирішили у такий спосіб подякувати за роботу. Це робиться абсолютно прозоро і при бажанні пацієнта. Більше того, ці цільові внески не оподатковуються, тобто, якщо пацієнт дав 1000 грн у фонд, зазначивши, що вони мають бути подякою лікарю, то всі ці кошти і скерують йому.

Тому, на сьогоднішній день легалізація доплати працівникам можлива у такий спосіб: вибір лікаря чи іншого медперсоналу, додатковий сервіс або кращі умови, а також цільові внески пацієнтів. Якщо прийду на посаду, то готова впроваджувати ці напрямки легалізації доплат. Розумію, що потрібен час, щоб лікарі зрозуміли, що це правильно і, головне, – прозоро.

У 2020 році, коли державою буде гарантований пакет медпослуг, ми зможемо офіційно запровадити платні послуги понад гарантійний пакет. Але знову ж таки наголошую, що це стосується того, що не входитиме у цей гарантований державою пакет. Це правові механізми, які не дозволяють рухатися іншим чином.

–І наостанок: Ви – очільниця успішно працюючого центру репродуктології, чому таки вирішили взяти участь у конкурсі на посаду гендиректора перинатального, для чого Вам це?

–Мені неодноразово задавали це питання…Я багато говорила про комплексний підхід, сучасну ефективну систему в перинатальному центрі. Так ось, в центрі репродуктології, де я зараз працюю, є повноцінні етапи – планування родини, профілактики та корекції порушень репродуктивного здоров'я, спостереження за вагітністю. Але, щоб замкнути цикл потрібні наступні – народження дитини та післяпологовий період. І коли мої пацієнти говорили, що їдуть народжувати закордон, я постійно думала, як замкнути оцей цикл і зробити так, щоб вони хотіли народжувати у нас. І якщо задоволені пацієнти захочуть заплатити кошти, ці гроші офіційно підуть на рахунок, вони працюватимуть на розвиток перинатального центру, мотивуватимуть колектив, система ефективно працюватиме у Львові. Тоді, можливо, до нас їздитимуть народжувати навіть з-за кордону.