Телеведуча Оксана Марченко освоює нафтове родовище в Росії

Журналісти «Схем» виявили, що дружина Медведчука, телеведуча Оксана Марченко освоює Гавриківське нафтове родивще. Про це йдеться у їхньому розслідуванні.

 

Як виявляється, що родина Віктора Медведчука, лідера проросійського руху «​Український вибір», кума Володимира Путіна має бізнес і в Росії. Причому заснований не так давно – після 2014-го року.

Як виявили «Схеми» (спільний проект Радіо Свобода і телеканалу UA:Перший) подружжю Медведчуків вдалося обійти ключових гравців на російському нафтогазовому ринку і отримати доступ до одного з трьох найбільших нафтогазових родовищ Російської Федерації, запаси якого оцінюють у десятки мільйонів тонн.

Коли «Схеми» ознайомились із витягом із реєстру Мін’юсту, то побачили, що в Україні у Віктора Медведчука бізнесу майже немає. Єдина комерційна компанія, засновником якої є політик, – ТОВ «Форпостінвест», яке займається бізнес-консультуванням. Решта заснованих Медведчуком фірм пов’язані з громадською діяльністю: він співзасновник ГО «Спілка адвокатів України» та керівник ГО «Український вибір – Право народу».

Але якщо шукати бізнес Оксани Марченко, то реєстр показує інші результати. Українська телезірка є засновницею, кінцевим бенефіціаром чи власницею істотної участі у щонайменше десяти компаніях, які займаються нерухомістю й будівництвом, фінансами, працюють у сільському господарстві, заготовляють ліс, проводять інженерні вишукування, працюють у медіа.

А що з маєтком у кримській Ялті, де Віктор Медведчук та Оксана Марченко у 2012 році зустрічали хресного батька своєї дочки, президента Росії Володимира Путіна? До анексії Криму ним володіла компанія «Терра-Інвест», бенефіціаром якої є Оксана Марченко. Чи не перереєстрували цей маєток на пов’язану, але вже російську компанію?

Журналісти «Схем» уважно вивчили російський реєстр юридичних осіб. Виявилося, бізнес-життя Оксани Марченко вирує і в Росії та анексованому Криму: одразу три українські компанії, кінцевим бенефіціарним власником яких є учасниця «Танців з зірками», з 2015 по 2016 роки зайшли у співзасновники фірми ООО «ТАВРИЯ-ИНВЕСТ», зареєстрованої за російським законодавством у березні 2015 року в Ялті.

Як наголошують журналісти-розслідувачі, схоже, ця фірма і була створена саме для того, щоб управляти майном у Криму після анексії. Але «Схеми» звернули увагу на ще одну річ: ялтинська ООО «ТАВРИЯ-ИНВЕСТ» має спільного з фірмою з Москви зі схожою назвою ООО «ИК «ТАВРИЯ СЕВЕР» директора – Інну Палій. А от власники цієї фірми ховаються за кіпрськими компаніями: спочатку VENTOLOR INVESTMENTS LTD, потім – за VENTOLOR HOLDING LTD.

Чому кіпріоти вирішили винайняти в Росії того ж директора, що й компанія куми Володимира Путіна? Та ще й назву для фірми вигадали подібну: «ТАВРИЯ СЕВЕР»? Чим ці кіпріоти займаються тут? Відповідь «Схеми» знайшли у Ханти-Мансійському автономному окрузі Росії.

Гавриківське родовище

У 2015 році російська влада оголосила конкурс на право видобувати нафту на одному із трьох найкрупніших родовищ Ханти-Мансійського автономного округу – Гавриківському. Його запаси оцінювали у понад 40 мільйонів тонн. Цей конкурс одразу ж став скандальним через дивну вимогу до учасників: «Переможець конкурсу зобов’язаний переробляти вуглеводневу сировину, яку отримає з Гавриківського родовища, на російських нафтопереробних підприємствах з високою глибиною переробки, які забезпечують своєчасну модернізацію виробництва, мають достатні виробничі потужності, на підприємствах, розташованих у Ростовській області», – так цитували умови в російських ЗМІ.

Тобто перемогти в конкурсі могли лише ті компанії, які мали нафтопереробні заводи в Ростовській області. Через ці дискримінаційні умови, як писав російський «Коммерсант», державний гігант «Роснефть» намагався навіть судитися, але згодом з невідомих причин просто відкликав свою заявку на родовище.

Ця ситуація здивувала учасників – адже головою правління «Роснефти» є Ігор Сєчін, який працює з Путіним ще з кінця 80-х. Є навіть відео, як вони разом переїжджають із Пітера до Москви. Журнал «Форбс» називав Сєчіна другою за впливовістю людиною у Росії після Путіна. І тут його «Роснефть» скаржиться на дискримінаційні умови конкурсу на нафтове родовище. Дискримінують «Роснефть»?

Виграла цей дивний конкурс фірма «НЗНП Трейд», яку російські ЗМІ приписують групі компаній «Юг Руси», котрі володіють нафтопереробним заводом у Ростовській області – Новошахтинським заводом нафтопродуктів. І навряд чи цей конкурс міг виграти хтось інший, бо крім Новошахтинського інших нафтопереробних заводів у Ростовській області просто немає.

Для групи компаній «Юг Руси» та її очільника, бізнесмена Сергія Кислова, якийособисто відкривав Новошахтинський завод, нафтопереробка стає новим напрямком для його групи компаній «Юг Руси», яка спеціалізувалася переважно на вирощуванні соняшника і виготовленні олії.

Новий нафтовий напрямок, розповідає аналітик UPECO Олександр Сіренко, не став успішним і працював за «сірими схемами»: «До воєнних часів, до 2014 року, ми мали сигнали, що те дизельне пальне, до речі, не зовсім гарної якості, яке виробляв Новошахтинський НПЗ, потрапляло через кордон Росії-України контрабандою».

Російський бізнесмен Сергій Кислов не здався журналістам тією людиною, заради якої могли прописати особливі умови на освоєння Гавриківського родовища. Не тією людиною, заради якої могли відтіснити «Роснефть», якою керує Ігор Сєчін. Тому «Схеми» уважніше проаналізували діяльність «НЗНП Трейд» і помітили дві речі: облаштовувати родовище і закуповувати обладнання для нього «НЗНП Трейд» розпочав лише цього року, хоча конкурс відбувся три роки тому. І відбулося це після того, як «НЗНП Трейд» змінив структуру власності.

32% компанії належить ООО «Дол», яку контролює Василь Кислов – батько бізнесмена-аграрія Сергія Кислова. Частка в 14,9% та 3% належить Наталії Лавренюк та фірмі «Развитие». А ось найбільша частка – 50,1% належить кіпрській фірмі Ventolor Holding LTD, в якої, за даними кіпрського реєстру, 13 грудня 2017 року змінився власник.

Для того, щоб зрозуміти весь ланцюжок, потрібно повернутися до схем і компаній телезірки Оксани Марченко в Росії. Отже, «Схеми» виявили: невідомі кіпріоти найняли у свою фірму того ж директора, що й компанія куми Володимира Путіна, ще й назву фірмі дали подібну. І якщо додати сюди схему власності «НЗНП Трейд», то можна побачити, що ті люди, які контролюють понад 50 відсотків компанії і які добуватимуть нафту на Гавриківському родовищі – ті самі кіпрські фірми.

Якщо розкрити структуру власності VENTOLOR HOLDING LTD, то виявиться, що її засновником є інша кіпрська компанія – TUMILLON INVESTMENTS LTD.

Ця фірма на сто відсотків володіє кіпрською VENTOLOR HOLDING LTD, яка на 50,1% володіє «НЗНП Трейд», яка добуватиме нафту в Росії.

Окрім цього, кіпрські фірми Марченко володіють ще й часткою в «Торговом доме НЗНП» – компанії, яка спеціалізується на продажу нафтопродуктів.

Причому потенційний ринок збуту нафтопродуктів, які добуватимуть з Гавриківського родовища і перероблятимуть у Ростовській області, – це окупована російськими гібридними силами частина українського Донбасу, на якій діють угруповання «ЛНР/ДНР». Таку думку висловлюють деякі російські експерти. Із цим погоджується і український фахівець, аналітик UPECO

Олександр Сіренко: «Нема такого жорсткого контролю з боку України… там нема митниці, податкової, там не можна відслідкувати обсяги й ціни. Це відкрило ящик пандори для ділків або бізнесменів».

«Схеми» надіслали запит до Новошахтинського заводу нафтопродуктів із питанням щодо потенційних покупців, але на момент публікації відповіді не отримали.

Оксана Марченко та Віктор Медведчук також отримали письмові запитання від «Схем» і також поки не відповіли.

«То чи можна вважати Марченко просто українською телезіркою? Чи можна припустити, що телеведуча, блогерка і учасниця «Танців із зірками» має талант справжнього нафтотрейдера, і в перерві між телепроектами просто вирішила видобувати нафту з Гавриківського родовища у Ханти-Мансійському автономному окрузі? Чи все ж варто не забувати, хто її чоловік? І хто кум? І можна здогадатися про те, чий цей бізнес насправді, як і про те, на яку політичну силу він працюватиме», – підсумовують у  своєму матеріалі журналісти.