ОСТАННІ НОВИНИ

Супрун дала поради батькам, чиї діти страждають від цькування ровесників

Юлія Шпак

|

До 21% дітей у віці 11-15 років повідомляють про булінг з боку ровесників, який істотно впливає на якість їхнього життя та завдає страждань. Про це на своїй сторінці у Facebook повідомила в.о. міністра охорони здоров’я України Уляна Супрун з посиланням на опитування ВООЗ «Здорова поведінка школярів».

 

«Дітлахів можуть бити або погрожувати побиттям, принижувати словесно, викидати або не впускати в певне коло спілкування, розповсюджувати плітки та чутки, писати образливі записки. Якщо все це робиться в мережі – це називається кібербулінгом і триває не лише в період контакту дитини з кривдниками, а постійно, роблячи її життя нестерпним.

Часто дорослі вважають, що діти мають порозумітися самі й тому не втручаються у подібні ситуації. Це хибна, небезпечна для дитячого життя і здоров’я позиція. Адже діти, яких булять не лише мають емоційні, психологічні, соціальні проблеми, а також є в зоні ризику скоєння самогубств», – написала вона.

Також Уляна Супрун радить, якщо ви маєте підозри, що ваша дитина страждає від погроз, переслідкувань або побиття – не тримайтеся осторонь і не чекайте допоки все розсмокчеться саме по собі. Станьте на захист, будьте конструктивними та дійте.

Психолог та письменниця Вікторія Горбунова дала кілька порад, як розпізнати булінг з боку однолітків дитини та що робити батькам.

1. Поговоріть з дитиною відкрито і доброзичливо, вислухайте її та запевніть, що завжди та попри все ви на її боці, а ще в тому, що кожна людина має право на повагу і безпеку.

2. Допоможіть дитині зрозуміти, що вона не є ані «ябедою», ані «наклепником». Вона смілива людина, яка не боїться говорити правду, щоб захистити себе та інших і, навіть, допомогти виправитися булеру.

3. Докладно з’ясуйте факти. Занотуйте: що і коли трапилось. Якщо є можливіть – зберіть докази.

4. Домовтеся про зустрічі з дорослими, які опікуються вашою дитиною та дітьми-булерами (з батьками, вчителями, адміністрацією школи тощо).

5. На зустрічах – поясніть ситуацію, намагаючись бути максимально спокійним та конструктивним (якщо це важко для вас – пошукайте посередника, який міг би підтримувати конструктивність розмови). Спробуйте створити зрозумілий і максимально простий план щодо протидії (розмови батьків та вчителів з булерами, організація звернення за психологічною підтримкою, проведення спеціальних заходів для дітей щодо булінг-обізнаності, управління стресом, регуляції емоцій тощо).

Пам’ятайте, що ваше пряме втручання, наприклад спроба «виховати» чужу дитину (особливо, якщо йдеться не про доброзичливу розмову, а про погрози чи недобрі обіцянки) є поганим рішенням, яке може нашкодити та ще більше загострити ситуацію.

6. Дотримуйтеся плану та будьте уважні до власної дитини, її поведінки, реакцій, почуттів.

7. Якщо план не працює, наступний крок – адміністративні заходи в закладі (переведення в інший клас, мінімізація контактів з булером, залучення соціальних служб). Будьте твердими в своїй позиції – наполягайте на організації безпечного середовища для своєї дитини.

8. У випадку недієвості адміністративних заходів – збирайте докази та звертайтеся до поліції.

Не є винятком ситуації, коли батьки відразу переводять дитину в інший заклад. Це гарна ідея, в сенсі економії зусиль та швидших рішень і, подекуди, вона є виправданою. Однак, маємо пам’ятати, що обираючи стратегію «уникання конфлікту», ми ризикуємо прищепити дитині, наприклад, такі переконання – «уникати боротьби», «здаватись обставинам», «не відстоювати власні інтереси», «не змінювати світ на краще».

Відео: Facebook-сторінка Уляни Супрун

Загрузка...
Загрузка...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...