Отець, керівник БО «Фундація Духовного Відродження» Любомир Гладюк про те, в якому умонастрої треба перебувати у найскорботніші дні перед Великоднем:
«Тут є два варіанти: коли ти проводиш цей час з Господом або поринаєш з головою у буденні клопоти і прийдеш до свята пустим. Не йдеться про те, що ми не повинні готуватися до Великодня, але мусимо знайти хвильку, щоби взяти участь у службах в церкві.
Нині було богослужіння, де згадувалося те, коли Ісус зі своїми учнями зібрався і сказав: «Їжте – це є тіло моє, а це – кров моя», обмив своїм учням ноги та служив їм. Сьогодні ввечері згадуватимемо Євангеліє Страстей Христових. Долучайтеся, щоби бути ближчими з Богом і переосмислити своє життя та страждання. Завтра виставлятимемо Плащаницю, тому також запрошуємо вірян прийти.
Це особливі дні близькості з Богом. Думаю, найважливіший настрій, у якому маємо перебувати – усвідомлення того, що Господь поруч, тому облишмо всякі турботи, на які маємо багато часу. Ми завше матимемо багато турбот, а ось Господа – не завжди. Варто зосередитися на тому, що є справді важливим. А суть в тому, що у нас є лише одне життя і ми повинні якнайкраще його прожити. Старайтеся відвідувати самотніх рідних, дітей, батьків, з якими не часто бачитеся. Намагайтеся присвятити їм час, а також відвідувати Святі Літургії. Думаю, це найкращий настрій для підготовки до світлого празника Воскресіння.
Ми як мобільні телефони, які не працюють, коли не заряджені. Хоча Бог не каже, що потрібно постійно перебувати у церкві та молитися, ми повинні добре виконувати свої обов’язки, бо у такий спосіб також прославляємо Господа. Але для того, щоб їх добре виконувати, слід знайти час для себе, для підзарядки. Цей заряд нам дає Бог. Його можемо отримати, зокрема, через сповідь, молитву. П’ять хвилин в день кожен може знайти, щоби помолитися, почитати Святе Письмо. Що стосується сповіді, то вона є важливою завжди, а не лише перед Великоднем. Великдень – це свято перемоги Ісуса над смертю, свято нашого вічного життя. Тому, до цього свята слід готуватися по-особливому. Звісно, один раз в рік це дуже мало, це якби ми лиш раз в рік чистили зуби…».
Соломія Головіна