Працівники музею-заповідника «Олеський замок», який є одним з відділів Львівської національної галереї мистецтв ім. Б.Г. Возницького, звернулися до Президента України з проханням зупинити «травлю» та репресії проти працівників керівництвом Галереї. Відповідне звернення оприлюднив портал Prostir.museum.
Публікуємо текст листа без змін:
Я, Сабодаш Тетяна Олексіївна, головний хранитель музею – заповідника “Олеський замок”, відділу Львівської національної галереї мистецтв ім. Б.Г. Возницького, звертаюсь до Вас від імені працівників музею по допомогу та захист.
Справа в тому, що відколи у Львівській національній галереї мистецтв призначили нового директора – Возняка Т.С. – тут відбуваються дивні речі. Під приводом проведення реорганізації в музеї почалася травля працівників, безпідставне звільнення з роботи та звинувачення в крадіжках, підміні експонатів, корупції.
Тепер дійшла черга і до працівників “Олеського замку”, так, зокрема завідуючого замком Соломку Р.П. звинувачують у зникненні монет, мене, Сабодаш Т.О. , головного хранителя музею ( стаж – понад 40 років), звинувачують у підміні музейних експонатів. Усі пред’явлені мною документи засвідчують, що це є груба фальсифікація, брехня, але на нинішнього директора це не діє, бо він собі поставив за мету оновити “корупційний” склад музейних працівників.
Люди бояться вголос сказати слово, бо будуть звільнені з роботи. Олесько – це невеличке містечко і, крім замку, роботи не знайти. Шановний Міністр культури Є. Нищук прекрасно знає про полювання на відьом в Галереї, про недопустимий як для музею психологічно-моральний клімат, направлений на знищення галерейного колективу. Численні виступи, звернення, прес-конференції львівської інтелігенції нічого не дають. “Цар” продовжують засідати на троні і ганити усіх підряд “корумпованих” працівників (звичайно, окрім наближених).
Виникає питання – хто уповноважив людину, яка відверто використовує своє службове становище, розправлятися з музейними професіоналами?
Ось короткий список людей, яких звільнили:
Пшик В. – заступник директора з наукової роботи;
Мокрій Р. – зав. реставраційними майстернями;
Корнєєва Г. – завідуюча комплексом “Русалка Дністрова”;
Гупало Н. – завідуюча замком у Золочеві.
Це люди, які пропрацювали в галереї від 20 до 40 років, це професіонали, які завжди стояли на сторожі музейних цінностей!
Що ж у нас відбувається? Може повернулись часи сталінських репресій, коли людей оббріхували, називаючи ворогами народу?! А може Возняк Т.С. взяв собі за дороговказ методу “справедливой” Росії (адже він політолог, а не музейник), яка безпідставно та безкарно звинувачує і судить українців???
Може досить займатися шантажем працівників, а глянути хоча би одним оком на господарський стан Олеського замку, де скоро заваляться всі дахи і повилітають гнилі вікна??
Ми, колектив Олеського замку, віримо, що живемо в демократичній, правовій державі і сподіваємось на те, що отримаємо захист нашої професійної честі і гідності у своїй державі, а не в Європейському суді.
Виникає питання – чи має моральне і юридичне право така людина (на яку до того ж вже заведено декілька судових справ) очолювати відомий музейний заклад, знану духовну інституцію??
Ми, звичайні музейники і громадяни України, безапеляційно віримо, що єдиною людиною, яка здатна зупинити це свавілля, є Ви – наш Президент, якого ми обирали.
З повагою, від імені колективу Олеського замку, Сабодаш Т.О.».
Дарина Смеречанська