Голова поліцейської комісії, член атестаційних комісій, активіст, журналіст про піар депутатів-благодійників перед дітьми у школах на 1 вересня:
«Дорогі депутати усіх рівнів, дуже прошу вас напружитися, максимально прикласти вольові зусилля і відмовитися від походів у школи на 1 вересня. Так, вам буде важко змусити себе до такого героїчного вчинку бо прив’язана до місця і події аудиторія, яку вам не довелось самим збирати, яка не може нікуди втекти від ваших нудних промов, притягує ваші політичні амбіції як великий магніт дрібні цвяшки, як сир камамбер польового пацюка. Але боріться із собою.
Спробуйте відшукати у собі самоповагу та самоіронію. Це теж буде важко. Бо ймовірно їх у вас нема. Бо при хоч краплині самоіронії та самоповаги ви б не перлися на полювання за дитячими душами та електоральними симпатіями їхніх батьків. Навіть якщо ви багато робите для якоїсь конкретної школи, то все одно не йдіть! На вікна, поставлені завдяки вам, дітям приємно дивитися, а на вас – ні. Прийміть це з розумінням. А слухати ваші підтухші пафоси – то взагалі мука. Тут нічого страшного нема – це діти і вони щирі та природні. Навіщо вам шантажувати дітей? Ну, бо то прихований завуальований шантаж: я вам поставив двері/вікна, за те ви слухайте мої промови. Від ваших спічів можна впасти в кому, ви в курсі? Вчителям незручно вас вигнати, вони від вас залежать. Батьки теж не сміють. А частина вважає вас великим благодійником… ну, а діти…. Діти безправні у цій ситуації. Вони приречено стоять у своїх нових мештиках, в вишиваночках з квіточками і смиренно чекають поки ви завершите свій акт «політичної педофілії». Ну, а як це неподобство у вигляді ваших пустих наборів пафосних речень ще назвати!?
Чого ви туди поперлися в школи? Хіба не для заробляння політичних балів? Чи може ви думаєте, що маєте що сказати дітям? Хм… у вас недостатньо самокритичності щоб не йти до чужих дітей з своїми примітивними сентенціями, то звідки у вас мудрість щоб справді мати що сказати дітям!? Ще би ви розповідали щось про Майнкрафт, то може у частини дітей прокинулась би увага. Або якусь казку розповіли, покоротше. Але, знову ж таки, що у цей час робитимуть старшокласники? Ви ж розказуйте прописні істини про «любов до України», про «відповідальність перед народом», про «цей світлий день», про «героїзм в АТО»… Яке відношення ви, дорогі депутати, до цього всього маєте? Розказуйте це своїм рідним вдома. Може вони вас люблять і їм то буде приємно і цікаво.
Ви, дорогі депутати, знаєте, що просто так прийти до натовпу людей, які нічим не прив’язані до місця чи події, і щось їм втирати, ви не зможете. Вони розбіжаться від вас як таргани від китайського олівця. Це в кращому для вас випадку. В гіршому – у вас можуть полетіти підручні предмети. А тут – цілком безпечна аудиторія. Діти, звісно, квітами у вас не кидатимуть (навіть не мрійте), зате формальні зів’ялі оплески зірвете. А може навіть жваві оплески – якщо ваша промова буде довгою і нудною, то від радості, що ви нарешті закінчили вам будуть дуже інтенсивно і весело аплодувати, щоб здихатися вже вас. А ви будете самовдоволено світитися…
До речі про вікна і парти, які завдяки вам, благодійники, є у дітей. Вам, дорогі депутати, не здається що десь і завдяки вам їх у школярів і не було? Ви співвідповідальні з усіма урядниками за той стан справ який є. У мене іноді виникає підозра, що то так задумано щоб чогось не хватало в школах. Щоб благодійники мали як благодіяти. Бо інакше їх би на поріг в ті школи не пустили. Бо шо вони там забули зі своєю політикою? Одним словом, дорогі депутати пошкодуйте дітей! Ви ж самі ліпите куди не попадя слова «діти наше майбутнє». Вбережіть то майбутнє від себе самих і воно вам буде вдячне. Дякую за розуміння», – повідомила Вікторія Балицька.
