У неділю, 11 червня, в м. Перемишль (Республіка Польща) відбулися урочистості з нагоди відзначення Свята української національної пам’яті.
Заходи розпочалися зі Святої Літургії в греко-католицькому кафедральному соборі Св. Івана Хрестителя.
Опісля колоною учасники заходу урочисто пройшлися вулицями Перемишля до Українського військового цвинтаря в с. Пикуличі, аби вшанувати борців за нашу незалежність.
«У такі моменти вкотре переконуюся, що нікому і ніколи не вдасться розсварити два дружні народи наших країн, – наголосив під час виступу голова Львівської обласної ради Олександр Ганущин. – Нині наші хлопці на сході країни боронять нероздільність не лише України, а й цілої Європи. Маємо пам’ятати, що ми сильні тоді, коли разом!»
Свято пов’язане зі вшануванням пам’яті понад двох тисяч інтернованих вояків і старшин Армії Української Народної Республіки та полонених вояків Української Галицької Армії, які через жахливі побутові умов та епідемію тифу у 1918-1919 роках померли у таборі біля села Пикуличі (сьогодні – територія міста Перемишль), де й поховані на Українському воєнному цвинтарі.
Щорічно у вшануванні пам’яті тих, хто похований на Українському воєнному цвинтарі, беруть участь українці Перемишльщини, делегації від влади та громадськості Львівщини, представники Посольства України у Варшаві, Генерального Консульства України у Любліні, місцевої польської влади.
Довідка
1918 року на території колишніх австрійських казарм у селі Пикуличі польська влада влаштувала табір для полонених вояків УГА та інтернованих українців. У 1920-21 роках він став місцем інтернування вояків армії УНР, переважно 1-ї Запорізької дивізії. Наприкінці 1919-го року у таборі перебувало 2 978 полонених та інтернованих. Після масових епідемій дизентерії та тифу в таборі у 1919-1921 роках померло 2 000 українців.
Під час панування комуністичного режиму у Польщі територію цвинтаря перетворили на сміттєзвалище, а 1960-го року знищили металевий хрест.
Відновила цвинтар 1990 р. українська громада Перемишля. Встановлено копію знищеного металевого хреста. Тоді ж відновилася традиція походів української громади від катедрального собору УГКЦ до військового цвинтаря у Пікуличах.
