Заступника директора Львівської національної галереї мистецтв ім. Бориса Возницького з наукової роботи, відомого науковця, музейника та історика, який кілька десятиліть трудився у закладі, Володимира Пшика «попросили» піти з посади. Після цього у нього стався гіпертонічний криз. Зараз ця людина перебуває у лікарні. Про це у коментарі ZIKу повідомив сам Володимир Пшик.
«Ніби я не вписуюся у ту команду, яка там керує», – заявив Володимир Пшик.
На питання, чому його попросили піти, В. Пшик сказав: «Якщо ви слідкуєте за нами (галереєю мистецтв, – ред.), то знаєте, коли відбувався конкурс на заміщення посади гендиректора, у музеї зробили прес-конференцію про тих кандидатів, які претендують (на місце керівника галереї, – ред.). Нас стривожило те, що деякі з них пропонували у своїх програмах скорочувати відділи, робити незрозумілі реорганізації. Таке вже щось починає відбуватися. Це, звичайно, тривожило тоді і тривожить тепер. Це, напевне, тому що ми не вписуємося у таку політику».
«Після того, як мені запропонували піти з посади, у мене стався гіпертонічний криз. Я потрапив у лікарню і зараз поки тут. Відповідно, мене ще не звільнили, бо я не підписав заяви. Наразі перебуваю на посаді», – зазначив В. Пшик.
Він уточнив: «Мене поставили перед фактом, що мушу піти, але маю вибір як (це зробити, – ред.). Я багато років працюю в галереї і багато зробив: підняв відділи, об’єкти, написав наукові роботи.
Один із варіантів звільнення – через догани. Другий варіант, що я сам пишу заяву. А третій варіант, що мене переводять у відділ, який я створював, на Жидачівщині. Там дороблятиму до пенсії (Володимиру Пшику залишилось 1,5 року до пенсії. – ред.).
Догани мені виписали за такі речі. У часи після смерті Б. Возницького у мене було втрачено чи загублено печатку з ключами від кабінету. Я тоді вчасно не повідомив дирекцію, а потім, коли почали виготовляти нові печатки, виявили, що моєї нема.
Хоча ця ситуація не становила ніяких загроз, та вони (дирекція, – ред.) приписали, що зникнення печатки – небезпека матеріальних і художніх втрат. Чому я не повідомляв вчасно? По-перше, коли не стало Бориса Возницького, був тривожний період. Ми відстоювали батальні картини (Альтамонте, – ред.), щоб їх не забрали до Жовкви. Тоді визначалось, хто буде наступним директором. У таких подіях я загубив печатку і ключі. Надіявся, коли отримуватимемо статус, то дадуть нову печатку.
Друга догана була через таке. Ми з 2012 року проводили звірку наявності експонатів. Мене директор (Лариса, – ред.) Возницька призначила головою загальної комісії для звірки. Процес затягувався, але догану отримав за те, що нібито зірвав звірку наявності».
«Стоїть питання, чи оскаржувати (звільнення, – ред.). Це процес довгий, а якщо звільнення наступить, то буде період безгрошів’я. Треба буде боротися із нашою системою, юристами. Формально вони доводитимуть свою правоту. Потрібно буде мати серйозну тактику і захист. Хоча, може, з часом і вдасться виграти», – зазначив В. Пшик і додав: «Або можу приймати їхні варіанти і звільнятися за згодою. Ще один варіант, на який я поки налаштований і обираю, – це поки залишитися працювати у галереї, щоб відстоювати те, що ми робили із Возницьким і Возницькою, зберігати музей у такому вигляді, не розбазарювати і не розвалювати його».
