Відома українська письменниця Оксана Забужко про нинішню ситуацію в країні, сценарій Кремля та головну війну, яка все ще чекає на українців:
«Я щиро, від літа 2014 року починаючи, – відколи стало зрозуміло, що розвалити Україну не вдасться, а «диктатор Янукович» і «русская весна» – оці обидва сценарії Кремля провалилися, держава вистояла, і оці трагічні території, які тоді весною їм вдалося захопити – оце поки що є межа, далі якої фізично ворог не піде, – переконую усіх, що наша головна війна попереду. Сьогодні вже кожному думаючому ясно, що ворог запустив мацаки глибоко в тіло країни, що він, як казав Черчилль, «під ліжком», що «внєдрєние» росіян в українську політику, в бізнес, в інформаційну сферу – масове і значно розгалуженіше, ніж поки що можемо собі уявити. На кожному телеканалі наших так званих «олігархів» – а не тільки на Інтері! – сидить російський редактор-контролер, яка-небудь своя «Маша Столярова», яка формально має законне право там сидіти, бо там є частка російського капіталу, – і, незримо для глядача, командує «з-під столу». Але це не тільки в Україні так – пенетрація російських грошей у різних країнах Заходу тільки зараз починає виходити на яв, і треба бути свідомими цього – постійно. І розуміти, що попереду на нас іще чекає головна війна – вичистка ворога з усіх закапелків нашого державного організму, усіх отих кремлівських метастазів – і в політиці, і в бізнесі, на усіх абсолютно рівнях. Це важко, бо це навіть не п’ята колона, це багато більше – цей вірус, який всередині організму.
І, розуміючи усю величину цієї «группы захвата», яка проникла в наше суспільство, треба розуміти ще одну річ. Вона в наших медіа звучить не часто – і це погано. Ми про себе часто говоримо так, ніби Україна це острів. Ніби це наші внутрішні проблеми були, і вони от зараз вилізли, як гнійник. Нічого дурнішого після трьох років війни я не чула, і ніщо мене так не дратує сьогодні, як ота заїжджена мантра, ніби «ми прогнали Януковича, і після цього на нас напав Путін». Ну, люди добрі, ну, не можна ж так. Невже досі не зрозуміло, що Росія готує світову війну? Що готує вона її від самого вимушеного розпуску Радянського Союзу – починаючи з отого Придністров’я, якого ви в себе під боком не завважуєте. Усі ці анклави російської зброї – Придністровя, Абхазія…
І невдала (на щастя!) спроба захопити шлях через Одесу й вийти на Молдову та Балкани, і далі – оперезати цілу Європу «вогняним поясом» нестабільності… Щойно тепер Європа починає прокидатися і розуміти, що таке був прорив біженцями македонського кордону із Сирії, і з чим це пов’язано, хто це курує і навіщо. На цьому тлі страшенно прикро бачити, як у нас люди всерйоз обговорюють яких-небудь ряджених кукол Кремля, всіх отих парасюків-семенченків і їхні гучно піарені постановочні «зради» й «перемоги», – хочеться крикнути: люди, на що ви тратите своє життя?! Це ж просто інформсміття, мильні бульбашки, що не мають у нинішніх історичних процесах абсолютно ніякого значення, – призначені тільки пожирати ваш час, увагу й розумові сили. Просто пліснява на тлі того, де опинилася Україна сьогодні – а опинилась вона на передньому краї світової війни, яку вмисно розпалювали й розпалюють, – «гібридної», авжеж, бо веденої під прикриттям: закамуфльованої на подобу вервечки «локальних конфліктів», які «раптом» почали в ряді регіонів світу виникати немов самі собою, і так само «раптом» почали праві перемагати в Європі, а потім виявилося, що вони усі підтримувані Москвою і найкращі друзі Кремля, а потім виявляється, що Кремлем вони й фінансуються…
Треба тільки стягнути на стяжку всі ці події – і побачити цілу глобальну картину, щоб усвідомити, яка важлива роль припала Україні в цій грандіозній історичній драмі. Ми – перші, котрі зірвали маску з агресора. Котрі оцю саму гібридну війну, інсценізовану московськими спецслужбами, зробили явною, відкритою – виставили Росію на весь світ терористичною державою-агресором. Багато зусиль це забрало і продовжує забирати, і до нинішньої української влади можна – і треба! – мати купу претензій і вимог, не кажучи вже про те, що парламентаризм у нас був знищений ще в зародку, – але те, що ця влада утримала країну на плаву в момент, коли на те, здавалось, не було жодних шансів, і з літа 2014-го послідовно й неухильно провадить лінію викриття агресора, є однозначно перемогою українських національних інтересів на стратегічно довгу перспективу, і доки ця влада при такій політичній стратегії лишатиметься, доти я особисто на всі ті щоденні крики-ґвалти в інформпросторі реагуватиму хіба що краєм вуха…».
Джерело: Укрінформ
Фото: Обозреватель
