Відомий співак Святослав Вакарчук про перешкоди на шляху розвитку України:
«На мою думку, головна перешкода на шляху розвитку України — це недовіра. Класичний приклад — місцеві вибори. Я чув стільки скарг на кандидатів, мені стільки разів говорили, що нічого не змінилося, нічого зробити не можна. На всі нарікання я відповідав одне: “Чому ви самі нічого не робите?” І мені щоразу повторювали: “Я не вірю, що зможу. Я не вірю, що інші люди повірять, що зможу”. Ось в чому полягає головна проблема: українці не вірять владі, не вірять співгромадянам і не вірять в себе.
Громадянське суспільство — це не просто 10-15% освічених людей. Це 10-15% людей, яким не все одно.
І тут хотілося б зосередитись на двох речах: коренях недовіри в громадянському суспільстві й у вищих ешелонах влади.
Отже, яке ж коріння недовіри? Для мене це виховання, освіта і недолік позитивних прикладів, рольових моделей, якщо хочете.
Що стосується виховання, то тут проблеми, звичайно, криються і в нашому історичному минулому, і в менталітеті. Але їх, як я говорив, можна подолати. Припустимо, вам вже не змінити себе, але своїх дітей за бажанням ви можете виховати інакше. Ви можете дати їм упевненість, віру в свої вміння, відкрити їх таланти, не нав’язуючи свій спосіб життя.
Так утворюється перша клітинка — сім’я. Далі безліч сімей з новим підходом у вихованні зберуться в групи і утворюється наступна клітинка, більше — осередок громадянського суспільства, готовий до змін. Новий етап — коли з’являється маса таких осередків, які згодом можуть об’єднатися у великі спільноти, сконцентровані навколо лідерів.
Ці базові речі, мабуть, з легкістю можна знайти в книгах, але про них треба говорити. Тому що це ключові кроки, яких ми в Україні не робимо. Ми завжди розраховуємо на когось іншого. Але насправді все починається з кожного з нас, особливо у вихованні дітей.
Як можна вплинути на дітей? Наприклад, організовувати в школах і дитячих садах волонтерські групи, де діти і батьки разом робили би що‑небудь, що виходить за рамки шкільної програми. Організовувати суботні або недільні школи, де дітей навчали б інших навичок, простою мовою пояснювали важливі речі, говорили, наприклад, про астрономію, соціальне життя, про релігію і моральність. Адже школа цього не дає.
Розділіть обов’язки між собою, нехай хоча б 10–20 батьків першими почнуть займатися цим. Вже через рік у вас буде не один і не два, а десятки таких невеликих осередків активних громадян. І все, що потрібно інвестувати, — час, зусилля і бажання. Без залучення влади або великих коштів. Це те, що називають залученістю».
Джерело: НВ
