Лідер гурту «Pianoбой» про зміни в країні та концерти в Росії під час окупації і російсько-української війни:
«За останні два роки багато змінилося і у «Pianoбоя», і в країні. Наче кажуть, що усі ці зміни незначні, але я думаю, що це не зовсім так. Навколо мене радикально змінилося майже усе. Люди, з якими я міг спілкуватися три-чотири роки тому, збожеволіли на ґрунті того, що відбувається, багато поїхали з країни. Оточення моє змінилося за ці два роки практично повністю. В якомусь сенсі ми вийшли на іншу сходинку, і дуже сильно оновилася вся команда. З багатьма людьми взагалі припинили спілкуватися. Люди на концертах стали іншими…
Стали більше ходити на концерти, з’явилася купа українських гуртів. З’явився новий музичний рух. Чомусь завжди так виходить, що все це відбувається, коли у країні «дупа», але це, мабуть, історична тенденція»
У нас цього року близько 100 концертів лише в Україні. І це для нас безпрецедентна кількість. Було дуже круто і продовжує бути дуже круто. Ми дуже задоволені. Тому що публіка стала більш свідомою. Тобто приходячи на концерт, ти розумієш, що не просто їх розважаєш, а між вами відбувається реальний діалог. Частково, це тому що «Pianoбой» став набагато відомішим проектом, і частково це пов’язано з тим що аудиторія за останні два-три роки сформувалася. Три роки тому вона була зовсім юна. Тепер ці підлітки, які сиділи у перших рядах, коли ми у Зеленому театрі презентували наш перший альбом, виросли і стали класними людьми. Виросла аудиторія, виросла якісно…
Росія зараз для нас закрита повністю. Я не поїду туди з концертами через те, що це нібито два братських народи. Братськими вони більше ніколи не будуть, це очевидно. Я би хотів поїхати туди з концертами, коли це буде два цивілізовані сусіди, як Німеччина, Франція, Польща, Україна. Мені здається, політикам треба вийти на конструктив та припинити смерті. Поки цього не станеться, ми не поїдемо. А це не станеться скоро.
Мені дуже складно перебувати у ситуації, коли суспільство настільки сильно розколоте і в Україні, і в Росії. Адже в Росії є адекватні люди, а є люди, котрі здавалися адекватними, а виявилися зовсім не такими. Так і тут. Я в цьому плані трішки заздрю Вані Дорну, тому що він все-таки робить танцювальну музику, робить в першу чергу entertainment, не дуже заточений на словах, на меседжах, і його аудиторія зовсім інша, крім того, що вона масова. Ми дуже сильно основані на текстах, і у ситуації, що склалася, майже неможливо все це співати у Росії», – повідомив Дмитро Шуров.
Детальніше читайте в інтерв’ю ТаблоID
