Центр досліджень визвольного руху публікує в Електронному архіві українського визвольного руху колекцію персональних справ з архіву Служби безпеки ОУН Сокальської округи, що на Львівщині. Про це Львівськму порталу повідомили у прес-центрі Центру досліджень визвольного руху.
78 документів автобіографічного змісту відтепер можна переглянути онлайн. Папери було знайдено серед 300 документів СБ ОУН наприкінці травня 2016 р. в господарстві дядька народного депутата Володимира Парасюка. Фахівці з Архіву Центру досліджень визвольного руху відразу ж розпочали реставрацію сокальського архіву, завдяки чому перша колекція вже у вільному доступі.
Окрім реставрації важливою складовою опрацювання автобіографій була ідентифікація учасників підпілля, які вказані лише за псевдонімами. Допомогу в ідентифікації надав історик Володимир Мороз, а крім того, використано інформації Володимира Матиящука, Богдана Пікули, а також покійних Василя Филипчука, Григорія Лисака і Ярослави Романини-Левкович.
«Головною перешкодою в ідентифікації був брак дослідників, які би орієнтувалися в історії підпілля в Сокальській окрузі. На жаль, померли майже всі учасники боротьби, які знали згаданих в документах осіб», — говорить Володимир Мороз.
Один із найцікавіших документів колекції — біографія Софії Лагодич (псевдо — «Ліда»), підпільниці, яка була арештована у 1953 році і перебувала на допитах у тюрмі на вул. Лонцького. Під час допитів «Ліда» не сказала нічого ні про себе, ні про нікого з побратимів, тому досі історики нічого про неї не знали. На всі питання слідчих казала, що «дала клятву перед Богом і нічого сказати в зв’язку із цим не може». Була запроторена на примусове лікування в психіатричну лікарню.
Не менш карколомною є біографія Євгенії Романини (за чоловіком — Чорній) на псевдо «Катруся». 20-річна дівчина була спершу членом Юнацтва ОУН, згодом – на низових посадах в Українському Червоному хресті при УПА. У лютому 1945 р. «Катрусю» заарештували енкаведисти, однак через три місяці їй удалося втекти й знову перейти в підпілля, де вона боролася до 1954 р. Вона лікувалапораненихповстанціввУкраїнському Червоному хресті, згодомпрацюваладрукаркою в Радехівськомунадрайонномупроводі. Втративши зв’язки з братами по зброї, які або загинули, або потрапили в полон, Євгенія переховувалася до 1956 р., доки на неї не донесли. Завдяки хрущовській «відлизі» її звільнили. Померла Євгенія Романина 16 січня 2004 р. у Львові.
Кущовий провідник ОУН Іван Лаба («Кармелюк») розповідає в автобіографії про свій арешт німцями та поневірянням по гітлерівських концтаборах. Його заарештувала польова жандармерія під час розповсюдження листівок у липні 1944 р. Через Львів «Кармелюка» відконвоювали в табір біля м. Дембіце (Польща). Через три дні табір евакуювали до концентраційного табору Заксенхаузен коло Берліна. Там Лаба просидів до квітня 1945 р. Під час чергової евакуації в’язнів на Захід бранці розбіглися завдяки бойовим діям фронту, який наближався. Іван Лаба не залишився в еміграції, а повернувся нелегально в Україну, аби продовжувати боротьбу.
«Така кількість біографій підпільників дасть нам змогу досить детально прослідкувати життя конкретних людей, що спонукало їх долучитися до націоналістичного руху, в деяких випадках і арешти органами радянської держбезпеки та те, як вдалося звільнитися», — зазначає керівник Архіву Центру досліджень визвольного руху Андрій Усач.
