Головний редактор «Дня» Лариса Івшина про руйнування українцями власної країни:
«Свого часу я мріяла про те, щоб в Україні не ставили безглуздих пам’ятників. В нас не визріла мова архітектурна. І сучасні пам’ятники, як і вся архітектура новітня, – абсолютний жах. Наша архітектура показує весь несмак, безлад, засилля дурних грошей і все.
Те, що ми можемо зробити без великих втрат, – ми повинні садити дерева. Ми повинні робити сквери, парки, нові клумби і фонтани. Поки що розуму на щось інше в нас немає.
Скажіть мені, що таке побудовано за 20 років, чим можна пишатися, як архітектурним явищем? Одні кальки. З усього світу здирають усілякий непотріб і щось переробляють.
Чого заслуговує народ, який все навколо себе ламає, нищить, трощить, риє котловани, руйнує ліс, бурштин та що хоче творить зі своєю країною?
Українство завжди було як засмикана кріпачка на балу у якихось вельмож. І зараз ми маємо якісь такі ознаки. Тільки набули певного відчуття суб’єктності, знову почалося: «У нас немає своїх кадрів, шукаємо по світах». Треба вчитися в світу, але політика заміщення власного інтелекту іншими, мені знається, є хибною.
Щоб в нас так не було надалі, нам потрібно навчитися цінувати те вартісне, що ми маємо. Нам потрібна велика культурна політика, великий наступ на неуків і варварів. А інакше будемо мати з квітучої країни дике поле» , – сказала Лариса Івшина.
Фото: Соломія Григор’єва
