Українська льотчиця Надія Савченко про своє повернення додому та плани на майбутнє:
«Дякую матері, що дочекалася. Дякую сестрі, що воювала. Якби у мене не було би такої сестри – я була б мертва. Дякую народу України та всього світу. Народ – це велика сила, якби народ не говорив, то політики б нічого не робили. Напевно, є суть демократії в тому, щоб народ говорив і його чули, щоб народ змусив себе чути. Нас будуть чути, бо ми українці. Ми за це клали не одне життя і ми цього досягнемо, щоб наш голос не залишався не почутим. Я дякую всім хлопцям, які залишились живі і які померли за нашу Україну, я прошу вибачення, що я ще жива. Я завжди готова піти в бій за Україну до переможного кінця. Україна має право бути, незважаючи ні на чию гнилу душу і хвору голову і ми будемо, тому що ми українці. Тому що ми народ. Тому що ми нація.
Я не стану говорити про людей погано. Я не хочу передавати вам свою лють, свою ярість, свою злобу і свою ненависть. Я сподіваюсь, що з часом і з цих почуттів в мене залишиться тільки мудрість.
Я не хочу, щоб люди хотіли війни. Я хочу, що люди хотіли миру, але, на жаль, мир можливий тільки через війну. Буває такий рубіж, після якого іншого шляху немає. Дуже добре, що є Мінські домовленості, дуже добре, що вони будуть викновуватися, тому що ми зробимо все для того, щоб вони виконувалися.
Я хочу передати «привіт» росіянам і сказати, що нічого боятися. З колін треба вставати. Я розумію, що це не та країна, де з колін встати легко, але якщо вони хочуть так само жити в злагоді, як і ми, то їм треба вставати з колін, а нам треба не дати їм прийти сюди.
Будемо працювати. Я буду працювати для того, щоб, по-перше, повернувся кожен, хто полонений, для того, щоб якомога менше загинуло, і буду працювати для того, щоб Україна була сильною, для того, щоб у нас ніколи більше не був забутий народ, для того, щоб українці мали право бути українцями на своїй землі. За Україну. Україна понад усе! Слава Україні!»
