Лікування дельфінотерапією набирає популярності на Львівщині

Психолог за освітою, кандидат наук, викладач та спеціаліст з дельфінотерапії Ярослав Моргун збився уже з ліку, скільки саме за його практику до нього зверталося осіб по допомогу. Але точно знає, що їхня кількість сягнула позначки – тисячі.

До нього звертаються дорослі і малі, які мають вродженні соматичні та психоневрологічні проблеми. Він приймає усіх, нікому не відмовляє. Адже розуміє, що кожна його найменша допомога подарує тій чи іншій людині фізичне полегшення, покращить розумову чи мовленнєву здатність, психічний стан або загалом покращить самопочуття.

Ярослав Моргун знає напевне, що за допомогою дельфінотерапії багатьом потребуючим людям буде значно легше жити у цьому складному й без того світі.

Власне, що таке дельфінотерапія, звідки вона пішла і яка від неї користь, ми вирішили розпитати у спеціаліста, який працює у єдиному в західній Україні розважально-оздоровчому комплексі «Оскар», що в Трускавці.

– Ми звикли, що дельфінарії у нас асоціюються лише з яскравими шоу дельфінів та інших морських тварин. Але мало хто знає, що у вашому закладі діє такий метод лікування як дельфінотерапія.

Так, справді, усі вважають дельфінарії закладами розваг і мало хто сприймає їх як заклади, де можна оздоровитися. Про це хіба знають сім’ї, які мають рідних із певними проблемами. У нашому дельфінарії, зокрема, проводиться психологічна реабілітація осіб з фізичними чи розумовими вадами за допомогою таких чудових і розумних морських тварин як дельфіни. Власне наш заклад тому і позиціонує себе ще й як оздоровчий центр. Нашим важливим завданням є надання унікальної і неповторної методики психологічної реабілітації широкому колу людей. Ми проводимо цілі курси лікування, вивчаємо вплив дельфінотерапії на їхній стан, відслідковуємо динаміку розвитку наших клієнтів, ведемо статистику тощо.

– А звідки пішло поняття реабілітація за допомогою дельфінів?

Думку про те, що спілкування з дельфінами може мати лікувальний ефект, вперше було висловлено у 50-60-ті роки минулого століття. Відтоді у всьому світі дельфінотерапію почали широко застосовувати для лікування та профілактики соматичних та психоневрологічних проблем у дітей та дорослих. Десятиліттями ця методика збагачувалася завдяки досягненням медицини, психології та психотерапії і нині вона може виступати цілком самостійним реабілітаційним методом.

– Чим же вона така унікальна?
Спеціально організовані терапевтичні заняття з дельфінами поєднують у собі медичний та психологічний компоненти впливу, що стає можливим лише завдяки біологічній унікальності та комунікабельності цих морських тварин. Численні медичні дослідження підтверджують, що у результаті безпосереднього контакту з дельфінами у людини відбувається позитивна стимуляція кори головного мозку, що супроводжується відповідними позитивними змінами, а саме: поліпшення роботи нервової, серцево-судинної, імунної та інших систем організму. З іншого боку доброзичливий характер дельфінів, їх унікальна «посмішка», природна комунікабельність та допитливість сприяють позитивним психологічним ефектам у дітей та дорослих, яким пощастило поспілкуватися з ними.

– Але ж в Україні методика дельфінотерапії офіційно не визнана…

Якщо брати реабілітацію до прикладу із конями, собаками чи арт-терапію, тощо, то ці методики лікування також офіційно не визнані. Однак усі вони, разом із дельфінотерапією, користуються неабиякою популярністю серед людей. Тим паче вони справді мають позитивний вплив на психіку людини, це я вам заявляю як психолог. Іншими словами це нетрадиційна медицина.

– Як ви стали дельфінотерапевтом, якщо таких фахівців як ви спеціально не готують?

Особисто я випадково потрапив у цю сферу діяльності. У 2009 році, коли я навчався в аспірантурі у Києві і мав захищати кандидатську, я натрапив на оголошення в газеті про те, що шукають такого спеціаліста. Мене це зацікавило і так я опинився у дельфінарії. Як психолог я почав вивчати вплив дельфінів на психосоматику та неврологію людини, побачив позитивні результати. Ця робота вимагає великих зусиль, навичок, а також уміння спілкуватися не лише з особливими людьми, а й з тваринами. Дельфіни розумні тварини, самодостатні і з ними теж потрібно вміти працювати.

До речі, оскільки у нашій державі не готують таких спеціалістів, незабаром я планую запровадити у трускавецькому дельфінарії курси на кшталт підвищення кваліфікації психологів у напрямку «дельфінотерапія». Спершу хочу розробити програму, а вже потім запускати курс. Думаю, це буде цікаво.

– Тож ви уже сім років займаєтеся дельфінотерапією. Багато сеансів за цей час провели?

Саме так. Працював я у різних дельфінаріях, а з початку листопада минулого року, як відкрився такий заклад у Трускавці, перебрався зі своєю сім’єю сюди. За усю професійну практику у мене була величезна кількість таких сеансів. Ще з початку я вів облік, рахував кількість занять, а вже потім просто збився з ліку, так багато їх у мене було. На моєму рахунку тисячі осіб, які зверталися із різними проблемами. Відколи я працюю тут (в дельфінарії у Трускавці –ред.) у мене було по кілька сеансів в день на початках, але поступово ця кількість почала зростати. Щомісяця у нас збільшується кількість клієнтів, а відтак і занять. І зараз стільки сеансів, що я не встигаю, бо веду й наукову діяльність. Тому зараз виникло питання у пошуку та підготовці спеціаліста, який буде працювати паралельно зі мною.

– З якими проблемами до вас найчастіше звертаються і хто?

Загалом звертаються люди усіх вікових груп. Але переважно це діти орієнтовно від 4 до 10 років, які мають затримки психічного та психо-мовленнєвого розвитку, дитячий церебральний параліч (ДЦП), ранній дитячий аутизм (РДА) та розлад аутичного спектру, емоційні та поведінкові розлади; посттравматичні стресові розлади, психічні та соматичні розлади загального характеру. Такі дітки власне проходять повний курс, а буває й повторно.

Звісно, бувають і виключення – приходить здорова дітвора…

Загалом у нас є три види дельфінотерапії: дитяча, доросла та сімейна. Під час сімейної дельфінотерапії одночасно можуть проходити сеанс до чотирьох осіб, це може бути тато, мама та дві дитини, або троє дітей і хтось з батьків.

– Власне, хто призначає діткам з вадами проходження сеансів з дельфінотерапії?

Як ви уже звернули увагу, дельфінотерапія в Україні не визнана офіційно як медичний метод лікування. Тому лікарі офіційно не скеровують до нас своїх пацієнтів, вони лише рекомендують батькам спробувати цей метод, а люди вже самі вирішують йти їм до нас чи ні. Також до нас звертаються люди, які приїздять у лікувальні заклади Трускавця на фізіотерапевтичне лікування.

Крім того, багато з батьків, які мають діток з проблемами, та мають інтернет, орієнтуються про таку методику лікування. Обмінюються інформацією на форумах.

Хочу наголосити, що дельфінотерапія у нас проходить на високому рівні і ті люди, які вже до нас зверталися, вони до нас повернуться.

– Ви працюєте лише з українськими дітьми?

До нас приїздять групи дітей із різних куточків Польщі, яким організаційно та інформаційно допомагають наші польські партнери. Зараз є група з Румунії, з якою ми проводимо сеанси з дельфінотерапії. Також було достатньо багато дітлахів з країн СНД – з Росії, Білорусі та Казахстану. Усі вони вже записані на повторні курси. А з квітня до нас збираються приїздити ще кілька груп з Польщі, які раніше постійно їздили в Крим.

– За вашу професійну практику були унікальні випадки?

Так, були. Насправді таких випадків багато. В мене були дітки, за якими я міг спостерігати протягом кількох років, бо їх постійно записували до мене на повторні курсі. Пам’ятаю, були такі дітки, які вперше прийшовши на дельфінотерапію, зовсім не розмовляли. Але з часом, при проходженні таких курсів, починали говорити. Така динаміка спостерігалася.

Був у мене ще один чотирирічний хлопчик. Він хворів на аутизм і зовсім не розмовляв, видавав лише окремі звуки. Та під час першого сеансу, коли його підвели до дельфінів, він отримав сильні емоції і почав чітко вимовляти «мама». Це була така ситуація, коли у дитини був або великий стрес, або сильні емоції, які стимулювали дитину почати говорити.

А нещодавно до мене у Трускавець приїхав 14-річний хлопчик, він виглядав як звичайний здоровий парубок. Коли він до мене підійшов, то я впізнав у ньому семирічного хлопчика, який проходив у мене курси з дельфінотерапії ще у Києві. Тоді він мав проблеми із розвитком, а сьогодні він фактично здоровий, що найбільш приємно спостерігати мені, як психологу.

Фото: відділу дельфінотерапії розважально-оздоровчого комплексу «Оскар»