Політтехнолог та соціолог, президент українського фонду «Громадська думка», розповів про радянське походження сучасних партій та важливість впровадження нової моделі поведінки суспільства:
«Наразі у партіях панує так званий «демократичний централізм». Партія демократично вибирає собі лідера, а потім демократично виконує усі накази цього лідера. Саме тому у Верховній Раді більшість депутатів є звичайнісінькими кнопкодавами.
Подібна процедура стосується і виборців. Ми покладаємося на кандидата, а згодом – депутата, що він вирішить усі наші проблеми. Тобто можна підсумувати, що ані партія, ані виборці не беруть участі у прийнятті рішень. Це радянська модель, тому немає нічого дивного в тому, що ми незадоволені своїм рівнем життя.
Наразі партія «Народний Рух України» впроваджує модель, коли 50 чоловік не заважають один одному, а намагаються виконати усі завдання, які проголошує кожен із членів групи. Саме так люди вчаться не бути лише учасниками процеси та відстоювати свої інтереси, а виконувати усі завдання, навіть якщо кінцевий результат процесу не матиме до них жодного стосунку.
Цей процес надзвичайно важливий, адже поки люди не братимуть на себе відповідальності та не намагатимуться самотужки вирішити якість проблеми, до того часу з’являтиметься нова модифікація радянської України. Нам здається, що ми вже в Європі, проте це не так. З’явилося багато партій, проте все вони за своїм методом управління не відрізняються від Комуністичної партії СРСР.
Громадянське суспільство – це не лише протести та мітинги. Це насамперед вміння діяти спільно. Наприклад, в Америці жителі невеликих містечок можуть скинутись грошима та побудувати ділянку дроги, міст або щось відремонтувати. Люди самі хочуть про себе піклуватися, а не сподіватися на допомогу депутата.
