Наступним кроком буде захоплення Маріуполя. Після Дебальцевого бойовики і російські війська намагатимуться захопити нові території. А потім буде Мінськ-3 і домовленості, які призведуть до чергової здачі території.
Про це пише директор Інституту зовнішньої політики Григорій Перепелиця.
За такої невизначеності завдань, що ставило воєнно-політичне керівництво країни, незрозуміло, якою є мета постійного утримування таких анклавів як Дебальцевський плацдарм. Звісно, він має велике значення, тому що це дуже важливий вузол транспортних комунікацій, який зв`язує Луганську та Донецьку області, а відтак – з Росією.
Захопивши цей вузол, російські війська і бойовики зможуть використовувати тепер уже залізничний транспорт для завезення техніки, боєприпасів та живої сили замість так званих конвоїв з тилового забезпечення, які перевозилися білими КамАЗами (Росія називала це “гуманітарною допомогою”). А також розширювати наступ по всьому фронту.
Чому не втримали Дебальцеве? Це питання великою мірою пов`язане з Мінськими угодами. Оскільки, з однієї сторони, є чітка воєнна стратегія Путіна, в яку вмонтовані дипломатичні засоби, одним з яких є Мінські переговори. Ми вже по Мінську-1 восени побачили – їхньою метою було відсунути українські війська на30 кмвглиб і потім захопити цю територію, що і було зроблено. Відтак, фронт відсунувся на30 кмвглиб України і фактично бойовики захопити 500 кв. км – це близько половини того, що було звільнено українськими силами влітку 2014 року. А тепер, аби полегшити прорив оборони, Путін покликав Меркель з Олландом до Мінська, запропонував свій план, який, зрештою, і був прийнятий, у тому числі й українською стороною.
Яка його основна мета? Та ж сама, що і восени – відсунути українську важку техніку ще на25 км, аби полегшити захоплення нових територій. От приклад Дебальцевого свідчить про те, що цей план Путіна реалізується успішно – президент України, відповідно до досягнутих у Мінську домовленостей, дав команду нашим військам припинити вогонь, тим самим полегшивши наступ для сепаратистських сил і російських військ із захоплення Дебальцевського плацдарму. Вони, звісно, цією можливістю скористались.
Отакими ходами Путін просто дискредитує Порошенка як верховного головнокомандувача. Він робить його прямим учасником здачі Дебальцевського плацдарму. Якби наказу припинити вогонь не було, якби там нарощувалися наші сили і військові стріляли не лише у відповідь, а й наносили упереджувальні удари, Дебальцеве можна було б утримувати. І зараз це для усіх стає очевидним.
Тож сьогоднішня заява Порошенка щодо Дебальцевого – це просто спроба виправдатися. До речі, президент вказав, що наші сили відвели бойові дозорні пости на “нову лінію оборони, залишили собі плацдарм для оборони держави”. А де та нова лінія оборони? Де вона буде проходити? По Харківській області? Чи на відстані уже30 км, як це передбачено Мінськими угодами -2? Тоді чекайте, що наступні30 кмвглиб знову будуть захоплені російськими військами і сепаратистами. І так буде Мінськ-3, Мінськ-4 – поки вони не дійдуть до Києва.
Бо припинення вогню з їхнього боку не буде – вони ж відкрито заявляють: “Ми маємо дійти до Києва”. Послухайте того ж Захарченка та інших їхніх ватажків. А наступним кроком буде захоплення Маріуполя. Зараз важку техніку відведуть від міста на 25-30 км, тобто наші блокпости будуть оголені. Підтримувати їх артилерійським вогнем стане вже неможливо, а у ворога там ціла танкова дивізія (близько 600 танків) – цими танками і тактичними батальйонними групами наші блокпости буде дуже легко зім`яти. Тож далі бойовики і російські війська намагатимуться захопити нові території. А потім буде Мінськ-3 і домовленості, які призведуть до чергової здачі території. Якщо Путіна не вирішать зупинити.
Фото: uapress.info
