Кабінет міністрів України постановив ввести в країні європейські стандарти моторного палива: оборот Євро-4 дозволений до 31 грудня 2020 року, а Євро-5 – не обмежений у часі. Але водночас у серпні уряд на три місяці продовжив дію застарілих стандартів дизельного палива Євро-2 та Євро-3. Експерти пов`язують це з тривалою модернізацією української нафтопереробки, пише DW.
Перехід на європейські стандарти палива на Україні йде повільно, суперечливо і непрозоро. Термін дії колишніх держстандартів України (ДСТУ) на дизельне паливо і автомобільний бензин закінчився ще 1 липня 2013 року. Рішення про введення нових паливних стандартів було прийнято лише через місяць. Тепер в Україну можна ввозити, виробляти і продавати нафтопродукти тільки за стандартами Євро-4 і Євро-5.
Однак схвалений урядом новий “Технічний регламент щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднового та котельного палива” так і не був офіційно опублікований.
Замість цього, як повідомив директор “Консалтингової групи А-95” Сергій Куюн, міністерство економічного розвитку і торгівлі України наказом від 1 серпня ще на три місяці продовжило термін дії ДСТУ на дизельне паливо, що втратили чинність. Ці стандарти відповідають Євро-2 і Євро-3. Куюн вважає, що таким чином уряд намагається запобігти зупинці державного Шебелинського нафтопереробного заводу (НПЗ), нездатного випускати якісне паливо, а також забезпечити паливом старого зразка застарілий автопарк і залізничні локомотиви.
Аналітик ринку не виключив, що через три місяці уряд знову продовжить термін дії стандарту ДСТУ, оскільки ніякої модернізації застарілих НПЗ України не проводиться. “Згідно з ухваленого в кінці 1990-х років Національного плану переходу на європейські стандарти пального, ми повинні були відмовитися від Євро-2 і Євро-3 ще в 2008 році. Однак уряд досі продовжує їхню дію, не вкладаючи кошти в технічне переозброєння українських НПЗ”, – зазначив Куюн.
Директор Київського міжнародного енергетичного клубу Q-club Олександр Тодійчук також вважає пролонгацію застарілих стандартів поганою новиною. “Це може перетворити Україну в зливну яму неякісного палива з Росії та Казахстану. А також у автозвалища застарілих автомобілів СНД”, – попередив він.
В даний час на Україну імпортується автомобільне паливо різної якості як з країн СНД, так і з Євросоюзу. Це дозволило подолати монопольну залежність від російської нафти і сформувати конкурентний ринок нафтопродуктів. Більшість автозаправок по всій Україні, яка є транзитною країною між Європою та країнами СНД, практично не відрізняються від європейських. Вони, як правило, оснащені безкоштовним сервісом з контролю тиску і підкачування коліс, невеликими магазинами, телефонами і туалетами.
Нарікання українців викликає не рівень сервісу, а недостатній контроль якості палива на заправках. Так власник однієї з модних «тачок» розповів, що заправляється тільки в межах міста, оскільки, заливши ту ж марку солярки на периферії, він ризикує швидко засмітити паливні фільтри, після чого двигун може відмовити у будь-який момент. Інші водії скаржилися на те, що навіть заправка однієї і тією ж маркою бензину на тій же заправці часом призводить до зниження тяги двигуна або навіть до замерзання палива в морози.
Як же уникнути подібних неприємностей проїжджаючим через Україну іноземцям? Опитані водії вважають, що скоротити ризики можна лише купуючи імпортований з європейських країн бензин на станціях автозаправних мереж, які добре зарекомендували себе.
Фото: PHL
