Представлятиме документальну стрічку її автор — кінорежисер Аркадій Микульський, відомий за драмою «Вишневі ночі» про трагічне кохання енкаведиста і зв’язкової українського підпілля.
Кінотрилогію«Я камінь з Божої пращі…» у 2002 році відзначили Національною премією України імені Т. Шевченка. Вона об’єднує стрічки: «Ольжич» (1996), «Доба жорстока, як вовчиця», «Незнаний воїн» (2000). Усі три фільми поступово показують і долю Ольжичевого батька — поета Олександра Олеся (Кандиби), дитячі роки самого Олега, і часи навчання Ольжича у Празі, і його наукову діяльність в Європі та поза нею, і діяльність ОУН, до якої він був залучений ще Коновальцем, — в Закарпатській Україні, а потім — у Києві та Львові, і його мученицьку смерть у в’язниці концтабору Заксенгаузен1944 року.
Життя Олега Ольжича було коротким, закритим для багатьох, але надзвичайно яскравим. Цей чільний діяч українського націоналістичного підпілля загинув у 37 років. Режисер стрічки так закомпонував численні й різнорідні епізоди— спогади, фото, кінохроніку, краєвиди міст, — що герой, востаннє сфотографований у рік своєї загибелі, постає в цьому щільному контексті не просто зі скупих світлин, а ніби знятий на кіноплівку.
Олег Олександрович Кандиба (літературний псевдонім — Олег Ольжич, підпільні псевда — «Ідеаліст», «Кардаш») — український поет і археолог, син Олександра Олеся. Автор поетичних збірок «Рінь» (1935), «Вежі» (1940) та посмертно виданої «Підзамче» (1946), перевиданих у збірках «Поезії» (1956) та «Величність» (1969), низки праць з антропології та археології, серед яких «Schipeniz-Kunst und Gerete eines neolitisches Dorfes» (1937). Відомий діяч ОУН, протягом 1939—1941 років очолював Революційний трибунал ОУН. У 1941—1942 роках жив у Києві, налагоджував підпільну мережу в Україні. У січні 1944 року після арешту А. Мельника перебрав посаду голови Проводу українських націоналістів. 25 травня 1944 року арештований гестапо у Львові. Був ув’язнений у концентраційному таборі Заксенгаузен. Закатований гестапо під час допиту.
