У перший день Великого посту, 18 березня, у храмі святих мучениць Віри, Надії, Любові та їх матері Софії (перехрестя вул. Миколайчука-Орлика) урочисто виставлено мощі блаженної матері Терези з Калькутти. Про це повідомляє прес-служба Львівської архиєпархії УГКЦ.
Як розповів о. Андрій Корчагін, адміністратор храму свв. мучч. Віри, Надії, Любові та їх матері Софії, мощі перебуватимуть тут упродовж трьох тижнів, до 7 квітня. Вірні зможуть приклонитися до святої реліквії в робочі дні з 15.00 до 20.00, у вихідні – з 07.00 до 20.00.
За словами о. Андрія Корчагіна, під час перебування мощей у цьому храмі, священики відправлятимуть Богослужіння на отримання необхідних ласк за посередництвом блаженної матері Терези.
Блаженна Тереза (1910-1997) – католицька монахиня, засновниця доброчинних місій, лауреат Нобелівської премії миру за 1979 рік. Понад 40 років вона допомагала злиденним, хворим і сиротам у м. Калькутта (Індія).
Агнес (таким було її світське ім’я) народилася в м. Скоп’є (сучасна Македонія). У 18 років вступила до місіонерської організації «Сестри Лорето». Згодом поїхала в Індію, де подалася до монастиря Дарджілінг, розташованого в Гімалаях. У 1931 році прийняла першу обітницю, обравши собі ім’я Тереза на честь Терези де Ліз’є, покровительки місіонерів. У 1937 році стала монахинею. Деякий час Тереза викладала в монастирській школі. Однак 1946 року, під час подорожі до монастиря Дарджілінг, вона відчула те, що згодом назве покликанням: «Я повинна йти допомагати бідним, бути з ними». Мати Тереза заснувала школу в Мотіджгілі, а згодом почала піклуватися про голодних і знедолених. Незабаром індійська влада дізналася про старання монахині та висловила їй вдячність, сприяючи у праці.
У 1950 році Тереза отримала дозвіл Ватикану заснувати конгрегацію, яка згодом трансформувалась у доброчинні місії. Завдання місій, як говорила блаженна Тереза, – «дбати про голодних, голих, бездомних, скалічених, сліпих, прокажених, усіх тих, хто для суспільства небажаний, про кого воно не піклується, за людей, що стали тягарем для громади, від яких усі відсахуються».
Почалося все з невеличкого ордену з 13 членів у м. Калькутті. Нині це вже 4000 монахинь. Вони доглядають за біженцями, сліпими, безпомічними, перестарілими, алкоголіками, бідними й бездомними, допомагають жертвам стихійних лих, епідемій та голоду.
У 1952 році блаженна Тереза відкрила в Калькутті перший притулок для вмираючих. Люди, які потрапляли туди, отримували медичну допомогу й могли померти з гідністю і дотриманням обрядів їхньої віри. Незабаром вона відкрила притулок для тих, хто страждає від хвороби Гансена, відомої ще під назвою проказа, і назвала цей притулок Шанті Наґар (місто Миру). Також у Калькутті було відкрито декілька клінік.
Доброчинні місії збирали дедалі більше безпритульних дітей, тому блаженна Тереза створила для них спеціальний притулок. У 1955 році вона відкрила Нірмала Шісту Бгаван – дитячий будинок. Згодом притулки для бездомних дітей і прокажених поширились усією Індією.
Перший притулок за межами Індії відкрили у Венесуелі в 1965 році. Потім у Римі, Танзанії і Австрії – у 1968 році. В 70-х діяльність ордену поширилася серед країн Азії, Африки, Європи й Америки, включно зі США.
У 1997 році Тереза відійшла до вічності, а вже у жовтні 2003 року Папа Іван Павло ІІ проголосив її блаженною, скоротивши процес беатифікації з п`яти до трьох років.
Понад 4000 сестер милосердя та 300 братів-місіонерів продовжують у світі місію матері Терези. Вони трудяться більш ніж у 120 країнах світу, а їм допомагають понад 100 тисяч волонтерів.
