«Коментарі» неодноразово проводили дослідження ефективності роботи керівництва в регіонах. В цілому, висновки не дуже втішні. Зараз же ми порахували загальну кількість глав областей за роки Незалежності, їх число по кожній області, час призначення і звільнення, і зрозуміли – серед обласного керівництва спостерігається воістину божевільна текучка кадрів. Судіть самі: за роки Незалежності на посаді губернатора (спочатку представника президента) побувало 209 осіб (210-м став нинішній глава столичної адміністрації Олександр Попов, призначений Президентом Віктором Януковичем без волевиявлення киян на виборах). Всього ж глав ОДА звільняли 246 разів. Тобто в середньому за два роки у всіх регіонах країни змінювався головний керівник. У середньому ж за 19 років існування інституту постпредів і губернаторів, кожні 28 днів летіла одна керівна голова. У природі настільки мало живуть, наприклад, бджоли і трутні (загалом їх життя укладається в півтора-два місяці).
Природно, губернаторська чехарда автоматично призводить до перманентних пертурбацій у всій вертикалі регіональної влади: активно замінюються заступники попереднього голови ОДА, керівники управлінь, а також начальство в правоохоронних органах. До цього також варто додати часткову заміну глав районних держадміністрацій «під» нового керівника області. У результаті в регіон приходить ціла юрба нових необстріляних людей, які бачать своє завдання зовсім не в розвитку довіреного регіону, а в тому, щоб побільше «нацарювати».
Найротаційні і найспокійніші регіони
Найчастіше змінювалися губернатори в Запорізькій області – 16 разів. За нестійкістю керівництва неабагато поступається Крим – пост глави кримського уряду переходив з рук в руки 15 разів. У сусідній Херсонській області теж спостерігається катавасія: тут губернатори змінювалися 13 разів, жодного разу не повторюючись.
Найстабільнішим кадровим регіоном стала Рівненська область, де за час Незалежності змінилося всього лише 5 губернаторів. В Івано-Франківській області губернатори змінювалися шість разів, причому двічі губернаторське крісло займав нинішній глава ОДА Михайло Вишиванюк. Також шість разів голови ОДА звільнялися в Миколаївській області. Але у цій області по два рази губернаторами ставали нинішній глава ОДА Микола Круглов, а також його попередник Олексій Гаркуша.
Губернатори-одноденки і довгожителі
Найменше встиг «покермувати» регіоном Віталій Олуйко. Він пробув губернатором Хмельницької області цілих десять днів з 4 по 14 лютого 2005 року. Толком не встиг скуштувати солодкий губернаторський плід і Сергій Касьянов, який керував Дніпропетровською областю місяць. Рекордсменом же міг би стати Сергій Сазонов. Він був виконуючим обов`язки губернатора Запорізької області тиждень. Але губернатором так і не став.
Довше за всіх у губернаторах пробув нинішній губернатор Івано-Франківщини Михайло Вишиванюк – майже 10 років. До того як він був призначений головою ОДА у квітні минулого року, він «кермував» областю з лютого 1997 по січень 2005 року. Враховуючи, що його область є однією з найстабільніших в Україну, то, очевидно, губернатор-довгожитель зможе встановити нові рекорди.
Нинішній глава Волинської області Борис Климчук також є ветераном. Він пробув головою ОДА 8,5 років – з липня 1995 року по червень 2002, і з березня 2010 по нинішній час. Трохи менше пробув губернатором губернатор Київської області Анатолій Засуха – 7,5 років. Він обіймав цю посаду з вересня 1996 по січень 2005 року.
Губернатори-«мігранти»
Практично у всіх областях є губернатори, які займали крісло кілька разів. Однак є губернатори, які мігрували по регіонах. Приміром, Геннадій Москаль був губернатором у Закарпатській та Луганській областях, Володимир Щербань побув головою ОДА в Донецькій і Сумській, Володимир Яцуба – у Дніпропетровській області та главою Севастополя. Анатолій Матвієнко побував губернатором у Вінницькій області, а також покерував Кримом. Віктор Коцемир побув губернатором в сусідніх областях – Вінницької і Хмельницької. Працювати на Західній Україна вміє Михайло Цимбалюк, який керує Львівською областю, а раніше був губернатором на Тернопільщині. По всьому Криму працював Сергій Куніцин: він був і главою АРК, і главою Севастополя.
«Слабка» губернаторське місце
Гендерна рівність в Україні не дотримується і в губернаторському кріслі. З 209 губернаторів було всього лише чотири представниці слабкої статі. Ніна Гаркава керувала Сумщиною, Ірина Синявська – Житомирщиною. На Дніпропетровщині губернатором побула Надія Дєєва. Київську область очолювала Віра Ульянченко. Варто зазначити, що всі губернатори-жінки призначалися за президентства Віктора Ющенка. Ні до, ні після нього дами в кріслі голови ОДА не бували.
Мамам на замітку
Якщо ви хочете, щоб ваш син дослужився до губернатора, його треба називати Миколою (людей з таким ім`ям у губернаторських кріслах було аж 21), Володимиром (18), Олександром або Анатолієм (таких було по 17). Хоча ніхто з носіїв цих імен до президентського крісла – не доріс. Для цього треба бути Леонідом або Віктором …
В цілому, аналізуючи ситуацію з місцевою владою в Україні, можна зробити невтішний висновок: героями нашого часу стали люди тимчасові. Які, мабуть, розуміючи це, зацікавлені лише в одному: «зачистити» доручену їм об`єкт до того часу, поки їх не поженуть. А звільнять їх незважаючи ні на що: хоч ти щось роби, хоч не роби.
Всі губернатори Львівщини
Степан Давимука (березень 1992 – липень 1994)
Микола Горинь (червень 1994 – лютий 1997)
Михайло Гладій (лютий 1997 – січень 1999)
Степан Сенчук (січень 1999 – березень 2001)
Михайло Гладій (березень 2001 – квітень 2002)
Мирон Янків (квітень 2002 – червень 2003)
Олександр Сендега (червень 2003 – грудень 2004)
Петро Олійник (лютий 2005 – лютий 2008)
Микола Кміть (березень 2008 – квітень 2010)
Василь Горбаль (квітень – грудень 2010)
Михайло Цимбалюк (грудень 2010 – …)
Львівський портал