Подолання 5-відсоткового бар’єру чи комфортний розрив між Партією регіонів і «Батьківщиною» на парламентських виборах можна забезпечити придбанням трохи більше мільйона голосів виборців. Бюджет закупівлі складе 200-250 мільйонів гривень, підрахував в інтерв’ю «Нашим Грошам» голова правління Комітету виборців України Олександр Черненко.
“В середньому виборець буде отримувати на руки в біля 100 гривень, можливо десь менше, десь більше. А виділяти штаб буде вдвічі більше, тобто середня ціна голосу для партійної каси буде 200 гривень. Як мінімум половина коштів, що виділяють згори, осідають на всіх рівнях піраміди скупщиків. Загалом можна говорити про загальний бюджет 5-відсоткового результату у розмірі 200-250 мільйонів гривень. Це не так вже і багато. Зараз ходять чутки, що при впровадженні мажоритарних виборів, кандидат, який отримує «ярлик на князівство», а іншими словами добро влади на підтримку адмінресурсу в окрузі, має віддати мільйон доларів в партійну касу, витратити ще один мільйон на розвиток округу, тобто на покращення життя вже сьогодні (при цьому на ті проекти, які вкажуть місцеві начальники), і вже після цього щось витратити власне на свою виборчу компанію. Звичайно, платитимуть не всі, бо у багатьох депутатів вже є “намолені” округи. Думаю, що з 225 кандидатів, які може висунути партія, платниками “податків” будуть десь 150 мажоритарщиків – це $150 мільйонів, або 1,2 мільярда гривень по курсу НБУ. А на п’ятивідсотковий відрив потрібно максимум чверть мільярда, тобто всього одну п’яту партійного доходу з мажоритарників”, – сказав О.Черненко.
Як пише видання, ніщо так не вимотує як очікування. Уже майже рік влада грає з усіма бажаючими отримати «корочки» нардепа в кішки-мишки.
Мінюст написав законопроект про вибори, який повертає Україну в часи кучмівської змішаної системи, коли Верховна Рада формувалась наполовину із партійних списочників, половина – із мажоритарників, які потім ставали гарматним м’ясом для провладної більшості.
Тож кандидати домовляються про дозволи на балотування в різних кабінетах, обговорюють прайси на прихильність влади. Але законопроект, навіть отримавши більш-менш схвальні відгуки від Венеціанської комісії, і нині там. Тобто ніде.
На думку «Наших Грошей», така ситуація довкола розпилу багатомільйонних бюджетів пов’язана з тим, що особисто Віктор Янукович просто вирішив потримати в тонусі весь політикум, поки він вирішує більш нагальні проблеми в трикутниках Вашингтон-Москва-Брюссель та Вітя-Юля-Вова. А коли цей морок розвіється, він обов’язково повернеться обличчям до проблеми: або чисто пропорційна система, як це було в останні роки, або відродження мажоритарки у тому чи іншому вигляді.
Цей вибір дуже чітко формулюється в тендерних термінах.
Чиста пропорційка – це чиста «закупівля у одного учасника». Свої пропозиції по вибору підрядника може надавати будь-хто, але підписувати обґрунтування буде голова конкурсного комітету. Тож набір прізвищ у виборчому списку залежатиме саме від нього.
Змішана система з використанням мажоритарників – це відкриті торги з пов’язаними учасниками. До Януковича буде приходити купа радників, кожен з яких вже матиме попередню угоду про співпрацю зі своїм кандидатом на тому чи іншому виборчому окрузі, підкріплену відповідним забезпеченням конкурсних торгів. У цьому випадку Лідер муситиме у кожному конкретному випадку вирішувати: влаштувати справжні відкриті торги і пустити на мажоритарні округи по кілька кандидатів від свої партії, чи вступити в змову з одним з учасників, відсіявши його конкурентів за формальними ознаками (і ще питання, чи повернуть забезпечення).
Відкриті торги цікаві можливістю отримати товар по більш привабливій ціні. У контексті виборів це означає, що можна отримати більше мандатів через попередній відбір більш якісних бійців. До Льовочкіна не ходи. Але можна нарватись на оскарження з боку західних спостерігачів, у яких очі на лоба лізуть від наших методів конкурентної боротьби.
Закупівля «у одного учасника» – це гарантована тиша. Відсутність конкуренції гарантує безпеку від оскаржень. До того ж у ході будівництва (розбудови демократії) часто змінюється проект і потрібно купити додаткові роботи. В таких випадках Мінекономрозвитку Андрія Клюєва завжди готово погодитись із необхідністю неконкурентних торгів, яка виникає через небажання змінювати замовника, що добре себе зарекомендував (чи не так, пане Ківалов?).
Хоча тут є більш стратегічний ризик. Народ є джерелом влади. Тобто власником підприємства. Що зазвичай роблять, коли найманий директор фірми махлює на неконкурентних торгах на свою користь і на збиток власника? Дають по рукам. Питання лише в якій формі, коли це буде і чи буде змінено правила гри так, щоб жодному найманому директору більше не хотілось махлювати.
Львівський портал