Не буде електростанції — не буде Добротвора

Добротвір — одне з наймолодших селищ на Львівщині. Тут поки що немає історичних пам’яток, замість розкиданих особняків з садами та городами — багатоповерхівки. Селище почали будували лише у п’ятдесятих разом з тепловою електростанцією, аби працівники мали де жити. За півстоліття уже виросло покоління корінних добротвірців — людей, які уже народились і виросли тут, але електростанція досі залишається основним місцем роботи для селища та околиці. Люди розуміють — ТЕС уже відпрацювала своє, і якщо не вкладатимуть кошти у модернізацію, її доведеться закрити. А тоді Добротвір перетвориться у такий же депресивний регіон, як Новий Розділ чи Стебник.

Перед входом на територію електростанції привертає увагу стоянка для велосипедів — для українського селище видовище нетипове. Оскільки ТЕС майже збоку біля Добтротвора, ходити на роботу пішки — далекувато. А велосипед екологічний та економний транспорт.

Сама Добротвірська ТЕС вражає своїми масштабами, хоча є чи не найменшою ТЕС у західному регіоні (вона була тут першою): величезна територія, гори кам’яного вугілля (за добу тут спалюють до чотирьох тисяч тонн), водосховище (для охолодження), велетенська павутина з дротів, через які електричний струм іде до споживачів. До речі, саме з Добротвора до польського міста Замостя була прокладена перша лінія, через яку можна було постачати електрику до з кордон. Щоправда, нині Добтротвірська ТЕС електроенергію не експортує.

 Завдяки станції живе весь Добротвір

 Нам дозволили побувати у самому серці електростанції — машинному залі. Роздали каcки і попередили — ніяких кнопок не натискати, вентилів не крутити. Утім, уже за кілька хвилин екскурсії з машинного залу хотілось тікати на свіже повітря — шум, жарко, як у пеклі. Від величезних труб віддає жаром за кілька метрів, то тут, то там вириваються струмені пари – її температура — 300-400 градусів. У такі моменти розумієш, що обрала далеко не найгіршу професію. Цілу зміну у таких умова не витримала б.

“Працювати тут можна, до всього звикаєш. Я уже не відчуваю спеки, головне, щоб була робота. Хтось з чиновників казав, що цю станцію вигідніше закрити, ніж ремонтувати. Може воно й так. Але що робити з людьми? Місто тоді теж прийдеться закрити. Не буде електростанції — Добротвора не буде. Молоді роз’їдуться, лишаться хіба пенсіонери, – каже один з працівників машинного залу. У ПАТ “Західенерго”, до складу якого входить Добротвірська ТЕС, переконують, що станцію закривати не збираються. Навпаки, зараз чекають на приватизацію та інвестора, який вкладатиме кошти у розвиток ТЕС.

Людмила Браташ працює у паливно-транспортному цеху. Вона на електростанції з 1994 року. Каже, тут працюють не тільки сім’ями, а й цілими династіями — батьки, діти, онуки. Інші роботу у Добротворі знайти важко — хіба що продавцем у магазині.

“Колись на електростанції було більше жінок, навіть зварниками працювали. Тепер важкі роботи виконують в основному чоловіки. Хочеться, щоб умови праці були покращеними, – каже Людмила Браташ. – Головне, як буде приватизація, щоб  інвестор вкладав кошти у розвиток станції, адже від цього залежить і добробут людей, які тут працюють. Хоча наразі на зарплату не маємо чого жалітися — вона у нас принаймні стабільна”.

  Без модернізації та капіталовкладень не обійтись

 “Трудовий стаж станції — 56 років. Обладнання уже відпрацювало свій ресурс. За цей період ми уже виробили 157 мільярдів кіловат годин, – каже головний інженер електростанції Юрій Купровський. – Найновіше обладнання — з 1964 року. З таким обладнанням важко працювати, є потреба у модернізації. У другій половині наступного року ми виводимо один з блоків на реконструкцію — це дозволить продовжити його ресурс на 15-20 років. Орієнтовна вартість цієї реконструкції — 900 мільйонів гривень”. Юрій Купровський заспокоює, що навіть після виведення з експлуатації одного з блоків перебоїв з електропостачанням у регіоні не буде. ТЕС працює в об’єднаній енергосистемі України, тому коли одна електростанція зменшує потужність, інші нарощують. Тому компенсувати електрику Добтротвірської ТЕС може будь-яка інша теплова, атомна чи гідроелектростанція у будь-якому регіоні України. Теоретично Добротвірська ТЕС могла б сама забезпечувати електоенергією усю Львівську область.

“Плануємо до 2017 році завершити будівництво нового енергоблоку. У нього буде дещо інша схема спалювання вугілля. Це буде циркулюючий киплячий шар, що дозволить працювати на низькокалорійному, дешевшому пальному, – ділиться планами Юрій Купровський. – У нас в регіоні біля Червоноградської збагачувальної фабрики близько 10 мільйонів тонн відходів вугілля — цього вистачить на багато років наперед. Крім того, цей блок матиме хороші екологічні показники — значно нижчі викиди золи, сірки, азоту”. Низькокалорійне вугілля є проблемою шахт Львівсько-Волинського вугільного басейну, а на Добротвірську ТЕC постачають сировину саме звідти. Майже 85% собівартості електроенергії  — це вартість сировини. Нове обладнання дозволить на тому самому обсязі вугілля виробляти більше електрики, таким чином собівартість електроенергії буде меншою.

На території електростанції поряд з основною будівлею стоїть кістяк іншої будівлі. Це мала бути так звана “четверта черга” електростанції — планувались нові енергоблоки, але з розпадом СРСР проект заморозили. Керівництво електростанції сподівається, що після приватизації роботи по “четвертій черзі” відновляться. Щоправда, сам проект доведеться переробляти. За двадцять років технології пішли вперед, екологічні норми тепер мають бути вищі, бо у радянські часи допускались значно вищі обсяги викидів в атмосферу.

 Станція має плани на майбутнє

 “Наша електростанція — один із найбільших забрудників на Львівської області. Нас засипає сіркою — на машинах, на асфальті утворюється жовтий наліт. Це позначається і на здоров’ї – у людей алергії, кашель, – каже селищний голова Добротвора Роман Ніколаєв. Свого часу він працював у гідроцеху електростанції, тож знає увесь процес зсередини. – Якщо б  труба була вища —  викиди більше розсіювалися б, а так тверді частинки падають на селище”.

“Маємо розроблений проект Концепції розвитку ПАТ “Західенерго”, зокрема Добротвірської ТЕС. Вона передбачає розвиток до 2030 року. Сама програма інвестицій включає в себе десь 14-15 мільярдів гривень. Це добудова нових блоків – четвертої черги Добротвірської ТЕС і реконструкція існуючого обладнання сьомого та восьмого енергоблоків. Якщо блоки добудують, можна буде продавати енергію на експорт, – каже директор Добротвірської ТЕС Андрій Шувар. Це буде нове обладнання, яке не потребуватиме великих капіталовкладень на ремонти і буде конкурентоспроможним на ринках Європи”.

У ПАТ “Західенерго” сподіваються знайти інвестора якнайшвидше – пакет акцій компанії передано у Фонд  держмайна України. Працівники електростанції, а їх на сьогодні є 1181 особа, також чекають на приватизацію. Працівники електростанції сподіваються, що з приходом нового інвестора буде збільшено робочі потужності, зменшаться екологічні викиди, покращиться соціальна сфера та підвищиться рівень безпеки на виробництві.

“Ми хотіли б кращі умови праці, більше робочих місць, підвищення заробітної плати. Хотілося б, аби кожне робоче місце було забезпечене кондиціонером. Є багато старого обладнання, яке потребує реконструкції та модернізації, або повної заміни, бо воно вже давно відпрацювало свій ресурс, – розповідає технік турбінного цеху Галина Рогаля, яка працює на ТЕС уже 19 років. Тут працює також її чоловік та більшість знайомих та сусідів. – Хотілося б, щоб більше коштів виділяли на путівки у санаторії та курорти, щоб можна було більше відпочивати, адже, щоб добре працювати – людина повинна добре відпочивати ”.