На сімдесяту річницю трагедії в Щирці активісти “Учнівського братства” зі Львова та Дрогобича провели історико-пошукову експедицію “Шляхами правди” під час якої було записано інтерв`ю очевидців трагічних подій 25-26 червня 1941 року, інформують організатори акції.
За словами ініціатора акції одинадцятикласника Віталія Іванова, події в Щирці 1941 року зацікавили активістів Учнівського братства тим, що там були зовсім невинні люди, звичайні українські патріоти, які не були залучені до жодної політичної організації, проте були в нелюдський спосіб закатовані радянськими енкаведистами тільки за те, що більшість з них вважалися свідомими українцями.
Речник Учнівського братства додав, що під час історико-пошукової експедиції старшокласників дуже вразила розповідь Лідії Козельської – племінниці замордованих у Щирці братів Богдана і Михайла Хоминих, які були музикантами, навчалися у Львівській Політехніці. Віталій Іванов зазначив, що після того, як братів Хоминих арештували в поїзді дорогою додому, хлопці вважали це помилкою і навіть не намагалися втекти, як це зробив один із інших арештантів. Далі посадовці комуністичних каральних органів, за твердженням представника Учнівського братства, долучали до студентів інших невинних людей – звичайних селян, учасників читалень “Просвіти” та сільських кооперативів, пересічних призовників до Радянської армії, катували усіх в`язнів, живцем знімаючи з них шкіру й виколюючи очі.
Віталій Іванов заявив, що знайдені учнями докази свідчать про те, що у червні 1941 року в Щирці радянською владою було здійснено справжній злочин проти людяності, що не має строку давності.
Водночас, одинадцятикласник назвав низку інших історичних фактів, зібраних учасниками експедиції, які дають можливість ширше поглянути на події 1941 року. Зокрема, Віталій вказує на розповідь свідка злочину НКВС – Марії Брайтмаєр, яка розповіла про те, як після приходу гітлерівців місцеві українці ховали євреїв від винищення. Активіст Учнівського братства вказує і на інший приклад міжнаціонального порозуміння – коли вже за німецької окупації було розкопано тіла загиблих у Щирці, дружина поляка Станіслава Порембського, єдиного неукраїнця із щирецьких мучеників, відмовилася від окремого поховання свого чоловіка, вважаючи, що він розділив долю українських патріотів і тому його тіло має залишитися у спільній з українцями могилі.
Представник Учнівського братства заявив про намір його організації знайти у Польщі родичів згаданого поляка, щоб доповнити експозицію місцевого музею матеріалами про Станіслава Порембського.
Віталій Іванов зазначив, що представниками Львівської обласної ради було організовано відеозапис знайдених учнями спогадів свідків Щирецької трагедії, а місцевому “музею катів” було подаровано великий стенд із демонстрацією документів про злочини НКВС, здійснені під виглядом українських повстанців, а також із наказами командирів УПА про оборону цивільного населення від німецьких окупантів.
З керівництвом музею досягнуто домовленості про організацію екскурсій до нього з шкіл Львова і Дрогобича.
Львівський портал