ОСТАННІ НОВИНИ

Цимбалюкові нав’язують наглядача

Львівський портал

|

Найближчим часом з подачі Адміністрації Президента на Львівщині замінять першого заступника голови ОДА. Мирона Янківа, який зараз обіймає цю посаду, відправлять на пенсію чи на дипломатичну роботу. За даними «k:», замість нього правою рукою Михайла Цимбалюка, а заразом вухами й очима Банкової біля нього стане Богдан Матолич. Більше того, подейкують, що для Матолича ця посада може стати трампліном до головного крісла області.

Підтвердженням того, що позиції Цимбалюка не настільки міцні, як могло здаватися ще взимку, є сам факт несприйняття Мирона Янківа на Банковій. Адже Цимбалюк дуже наполегливо намагався втримати у своїй команді чиновника, який прийшов на посаду ще за попередника — Василя Горбаля. І це незважаючи на те, що між Михайлом Михайловичем та Василем Михайловичем панують далеко не дружні почуття. І навіть на те, що Янківу з його дипломатичними здібностями та обізнаністю в принципах придворних інтриг часто приписували бажання «підсидіти» шефа. Утім, наполягання Цимбалюка не дали результату. Двічі АП відхиляла подання на Янківа від голови ОДА. Тож питання, «відставляти чи не відставляти Янківа», зараз уже не стоїть. Варіантів розвитку подій для нього два: або перехід на вже знайому дипломатичну роботу (Мирон Дмитрович був керівником Торгово-економічної місії в Польщі у 2000–2002 роках, а в 2003–2005 рр. — послом у Латвії), або почесний вихід на пенсію: 25 липня йому виповниться 60 років.

Вочевидь, чи не найвагомішою причиною, з якої кандидатура Янківа здалася неприйнятною на Банковій — сумніви у керованості в.о. першого заступника голови Львівської ОДА і його надто широкі зв’язки в місцевому та загальноукраїнському політикумі. У Янківа добрі відносини з деякими представниками практично всіх політичних течій та фінансових груп Львівщини і давні контакти практично з усіма групами «донецьких». І хоча на поточний момент частина цих зв’язків є, радше, минулим Мирона Дмитровича, у тому, що вони не «активуються» у невідповідний для влади момент, схоже, не вдалося переконати Сергія Льовочкіна ні Янківу, ні його шефові Цимбалюку. Утім, цей гіпотетичний конфлікт інтересів для оглядачів та учасників процесу був очевидним ще за губернаторства Горбаля. Тому зараз говорять і про інший аспект проблеми — рівень довіри центральної влади до самого Цимбалюка. На перший погляд, кому ж бути більш лояльним, аніж людині з міліційним вишколом, яка в структурі МВС пройшла майже всі щаблі? Та ще й із природним ухилом до відтворення авторитарного стилю поведінки, який виявляє і офіційний шеф — Віктор Янукович. Однак на практиці ситуація складається трохи інакше.

По-перше, Цимбалюк виявляє очевидну схильність до вже афористичного в Україні «формування особистого політичного іміджу». Теоретично це могло б бути цілком прийнятним для Банкової, якби при цьому губернатор не намагався відсторонитися від Партії регіонів. Насправді ж досягнення обласної влади — чи реальні, чи піар-ходи — асоціюються у львів’ян переважно із прізвищем, а не з вертикаллю, а тим більше партією влади. Натомість недоліки опонентам відразу вдається представити, як провали команди Януковича загалом. По-друге, так само очевидно (і це також підтверджують близькі до губернатора джерела «k:»), що перед вступом на посаду Цимбалюкові надали певний рівень свободи дій. Що, зрештою, цілком логічно у такому специфічному регіоні. Скажімо, голова ОДА дозволяє собі окремо від офіційної позиції уряду та парламентської більшості трактувати історичні та й навіть сучасні політичні події. Наприклад, хоч і в обтічній формі називати героєм Степана Бандеру. Або заявляти про неприпустимість вивішування червоних прапорів у Львові перед 9 Травня. Так само взимку було помітним намагання Цимбалюка знайти підхід до «Свободи» принаймні на рівні облради, що йому раніше доволі непогано вдалося у Тернополі.

Однак у Львові така свобода дій не дала результату — принаймні такого, який можна було б помітити неозброєним оком. Облрада не сприйняла чимало пропозицій ОДА до бюджету Львівщини. Ігноруються інтереси виконавчої влади при розробці цільових програм. Є непорозуміння з приватизаційними і земельними питаннями. А найбільш показовими стали події 9 Травня. Як наслідок — з одного боку, з’явилися підстави критикувати правоохоронців, яких на Львівщині курує особисто Цимбалюк. З іншого боку, якщо на меті було справжнє заворушення, то його досягти не вдалося. Звісно, це частково компенсувалося піар-підтримкою. Але поведінку самого губернатора, який спочатку написав заяву про відставку під тиском депутатів від «Свободи», а потім заявив, що йти не має наміру, сприйняли неоднозначно, і не лише у Львові. Мабуть, не просто так Президент досі тримає при собі цю заяву, а висновків Генпрокуратури щодо розслідування подій 9 Травня, хоч його нібито й завершили, не оприлюднюють. Вочевидь, черговим випробуванням на міцність для Цимбалюка стане 22 червня, коли до Львова знову приїдуть «гості» з півдня і сходу України. Можливо, ще й 27 липня, коли також гучно відзначатимуть День визволення Львова. Однак спочатку треба підготувати запасний варіант. І саме таким може стати новий перший заступник голови ОДА, яким буде (за нашими даними, питання практично вирішено) Богдан Матолич, який у 90-х і на початку нового тисячоліття був мером Трускавця, а потім встиг в області покерувати і туризмом, і екологією, був уже і першим заступником губернатора, і навіть в.о. голови ОДА кілька тижнів — перед третім туром у 2004-му — на початку 2005-го.

Радше за все, Матолич приглянувся Льовочкіну (а саме його креатурою він є) здатністю пристосовуватися до будь-якої влади і виявляти лояльність незалежно від того, яка партія формує більшість і хто в країні президент або прем’єр. До того ж, люди, які працювали з Матоличем, кажуть, що він не має надмірних політичних амбіцій. Такий керівник, радше, намагатиметься залишатися непомітним, чітко виконуючи прописані йому функції: як офіційні, так і неофіційні. Попри відсутність конфліктів із будь-якою політичною групою на Львівщині, особливих політичних друзів він так і не «нажив», хоч був близьким і до НДП, і до «Нашої України», і до УНП, та й з БЮТ чи «Свободою» може знаходити порозуміння. Але єдиний справді тісний контакт Матолича — голова Міненерго Юрій Бойко. Саме за часів головування Матолича у Трускавці Бойкові вдалося підім’яти під себе дуже ласий шматок — об’єднання «Трускавецьккурорт», яке контролює чи не половину інфраструктури курортного міста. Кажуть, що Бойко не забуває цього і досі, тому нікого не здивувало б, якби саме він порадив Льовочкіну звернути увагу на не особливо примітного місцевого чиновника.

Всеволод Поліщук

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *