В Україні не було перемоги у Другій світовій, а була велика жертва – Ярослав Грицак

В Україні не було перемоги у Другій світовій, а була велика
жертва, наголосив під час круглого столу, присвяченого обговоренню книги «Друга
світова війна в історичній пам’яті України» історик Ярослав Грицак. Про це
інформує прес-служба УКУ.

“Я вважаю, що роздільність української історії є великою
перевагою України, якої ми не повинні боятися. Це робить нас іншими від Росії
чи Польщі. У нас неможливий міф перемоги, бо тут не було перемоги – а була
велика жертва” – цитує прес-служба слова науковця. 

Книжка «Друга світова війна в історичній пам’яті України»
створена за матеріалами Українського інститут національної пам’яті. «Тут
зібрані матеріали про причини, перебіг та наслідки Другої світової війни для
України, – розповідає відповідальний редактор видання, академік Ігор
Юхновський. – Таким чином, ми хотіли створити певні основи історичної пам’яті
української нації. Адже нація стає нацією, коли виникає держава, а державі потрібна
національна пам`ять». У книжці також представлено карти Другої світової війни,
котрі вперше перекладені з англійської мови. 

На думку Ярослава Грицака, пишучи про досвід України у
Другій світовій війні, варто дивитися не лише на 1939-45 роки, а глибше. Також
українським дослідженням бракує глобального контексту: «За статисткою,
найбільші втрати у цій війні були на території між Берліном та Москвою, умовно
кажучи на території сучасної Польщі, України, Білорусії. Правдоподібно
українське населення мало найбільші втрати під час цієї війни, у порівнянні з
будь-яким населенням будь-якої іншої країни. Але такий висновок можна зробити
лише, розуміючи глобальний контекст», – пояснив Ярослав Грицак.

Історик наголосив – ми повинні розуміти, що множинність
історичної пам’яті є перевагою. «Прикладом може існувати Франція чи Іспанія,
яка поділена досвідом про Другу світову війну. Спроби звести все до одного
знаменника неминуче будуть послаблювати довіру. Досвід різних регіонів
неможливо інтегрувати у один, спільний. Адже, що відбувалося у Криму, не
відбувалося на Поліссі тощо».

Професор Леонід Зашкільняк додав, що не можна змінити
історичну пам’ять тих поколінь, які мають безпосередній досвід війни: «Ми
тільки почали переосмислювати події Другої світової війни. Три-чотири покоління
– це той період, коли історична пам`ять пригасає і можна говорити про
формування більш сталого, ідентифікованого образу минулого», – підсумував
історик.