У глибинних цінностях українці дуже схожі як на Сході, так і
на Заході. Це спільне почуття страху і бажання безпеки, це наші родинні
установки. А країна, яка має такі установки, не зможе зробити ривок. Про це професор УКУ, історик Ярослав Грицак
зазначив 21 квітня на каналі ТВІ у програмі «Вечір з Миколою Княжицьким»,
інформує прес-служба УКУ.
Однак, за словами історика, існують можливості змінювати
цінності. Це робили у багатьох країнах – Німеччині, Польщі, зараз у Грузії.
«Коли до влади приходить певна група людей – еліта, і маючи вплив на медіа,
культуру, освіту, вони можуть радикально змінювати цінності».
На думку Ярослава Грицака, така еліта в Україні вже є.
«Молоде покоління уже має європейський світогляд. Тим, котрим зараз 15-24,
треба дати 20 років, поки вони переймуть тягар влади та відповідальності. Однак
доти треба, щоб вони не виїхали, щоб відчули, що тут можна щось робити, і щоб
не дали себе скомпрометувати. Насправді битва за молодь – це битва за освіту».
На запитання журналіста, чи не бракує українцям
самоідентифікації і як її визначити взагалі, Ярослав Грицак зазначив, що
особливість України, котра ділиться на Схід і Захід, відрізняє її від інших
держав. «Україна була ласим шматком для різних імперій, але жодна не змогла її
проковтнути. Місцеве населення має певну ідентичність – ми вкорінені у цю
землю. У нас є дуже багато моментів, які різнять Схід та Захід, є питання, у
яких ми не зійдемось. Але між нами є острівки єдності, котрі ми просто не
хочемо серйозно намацувати».
«Україна поки що немає інструментів, щоб сама себе
зрозуміти. У нас важка історія. Але попри все є певні елементи, які нас міцно
єднають. Україна розколюється, але не розколеться, бо має певний запас
міцності. Якби вона мала розколотися, вона б давно це зробила. Інша справа – що
у нас бракує відповідальних політиків, які би хотіли працювати над зміцненням
держави. Кожен має вузьку політичну легенду – їм зручно говорити про розкол, це
дає гарантований електоральний успіх», – сказав Ярослав Грицак.
На думку Ярослава Грицака, інтелектуали могли би взяти на
себе моральну відповідальність. «Головне, щоб прозвучала ключова фраза –
вибачаємо і просимо вибачення. Хтось повинен взяти на себе моральну відповідальність
за певні гріхи, які справедливо чи несправедливо приписують цій нації».
На запитання, що ж має об’єднувати націю: перемоги чи
трагедії, історик відповів: «Для об’єднання мають бути і гідні перемоги, і
особливі поразки. Часом поразки мають більше значення, ніж перемоги, вони
розвивають почуття солідарності, особливо, коли ми стаємо несправедливими
жертвами. Несподівано соціологічні дослідження останніх років показують, що як
на Сході та і на Заході існує загальний консенсус щодо Голодомору – усі
зійшлися на тому, що голод був, він був штучний, у ньому винен Сталін і це був
геноцид проти українців. Тобто поступово з’являється консенсус».
Також Ярослав Грицак додав: «Я не вірю, що історія і мова
відіграє вирішальну роль в об’єднанні нації. Важливіший наш щоденний спосіб
життя, коли ми спільно реагуємо на певні події. Мова та історія це не
будівельні блоки, а цемент, вони лише можуть скріпити нашу єдність».
Львівський портал